Змінимо наш світ на краще!

Влітку на практиці я познайомилася із однолітком, який присвятив своє життя Богу і мріє стати священиком. Харківське Духовне Училище було відкрито у 1993 році завдяки зусиллям 90-річного Митрополита Харківського та Богодухівського Никодима, Почесного професора Харківського університету, який нещодавно пішов у позасвіти. 12 вересня 1996 року училище отримало статус Семінарії. Мені вдалося поспілкуватися із студентом Семінарії Костянтином АБРАМОВИМ:
–  Чим саме було зумовлене Ваше бажання служити Богу?
–  Я народився в 1990 р. в м. Харкові. Навчався в звичайній гімназії №114. Можу впевнено сказати, що це в нас сімейне покликання, адже мій прадід був д’яком, а дід – старостою у храмі. У мені також змалку виховували любов до Бога. Спочатку я був прихожанином храму, а потім пішов до недільної школи, яка знаходиться на Основі. Зацікавився, далі ходив на богословські курси при Семінарії. Зараз я вже студент останнього четвертого курсу Семінарії.
–  Чи важко було вступити до Духовної Семінарії?
–  Коли я вступав, конкурс був чималенький – три людини на місце. Було багато абітурієнтів з інших областей. Щоб стати семінаристом потрібно написати твір на богословську тему та пройти співбесіду з Владикою та викладацькою радою. Владика  вимагає від майбутніх семінаристів старанності та твердого наміру використовувати отримані у семінарії знання.
– . Які предмети Ви вивчаєте?
–  Всього у нашій Семінарії навчається 80 людей на очному відділенні, і 90 – на заочному. Навчаюся я з задоволенням. З богословських дисциплін ми вивчаємо догматичне богословіє, Новий Завіт, Старий Завіт, летургіку, хотихез догматів тощо. Також ми вивчаємо п’ять мов: українську, слов’янську,  грецьку, англійську та латинську, на першому курсі вивчали історію України.
–  Чи є у Вас духовний наставник?
–  Так, є – це отець Олексій Кобзев, духовник нашої семінарії, протоієрей, також він приймає сповіді в семінаристів.
–  Яким Ви бачите своє життя після закінчення Семінарії?
– Після закінчення Семінарії мені хотілося б  вступити до Київської Духовної Академії і стати священиком, щоб допомагати людям,  якось змінювати цей світ на краще.

Людмила МАРТИНЕНКО, «Творча майстерня» викладача О.НЕРУХ