Понеділок, листопада 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Парк розрухи

Парк розрухи


Центральний вхід у парк культури та відпочинку імені М. Горького... Його тепер можна пізнати лише за написом на фасаді входу. Все інше змінилося до невпізнання.
Перше, що кидається у вічі, – це нові колони, встановлені вздовж вул. Сумської. Нові споруди ніби окреслюють територію парку. Вони ще сірі, але ближче до центрального входу бачу вже пофарбовані у білий колір. До речі, центральний вхід у 2001 році був знесений. Через п’ять років його було знову відбудовано у кращому вигляді. Сам парк був створений на площі більш ніж 130 гектарів за допомогою молоді.
Проходжу крізь центральний вхід. Вже не зустрічає мене пам’ятник великому Максиму Горькому. Згадую вибілену постать, готову рушити вперед і вести за собою молодь, постать, яку встановили серед червоних квітів ще у 1980 році. За 30 років пам’ятник, створений скульптором Л. Є. Бєлостоцьким, пройшов тернистий шлях, і до сьогодні не відоме його майбутнє. У 1990 році кам’яну постать демонтували. У 2006 році до дня народження Харкова, 23 серпня, повернули скульптуру, але це вже був інший постамент. 18 березня 2011 року пам’ятник Максиму Горькому знесли. Знову на реставрацію. Як обіцяє влада, на своє місце кам’яний письменник стане до першого червня 2012 року. Одразу за монументом стоятиме казкова арка.
Оформленням парку займається Олексій Степанов, випускник Льєжської академії мистецтв: «У арки всіх відвідувачів зустрічатимуть Незнайко і великий равлик. У нашій казковій країні нейтральна тематика. Тут можна буде розглянути і середньовічний замок старої Англії, хмарочос Нью-Йорку, дещо з культури інків, майя, арабських країн».
Зараз центральна алея парку імені М. Горького виглядає зовсім не презентабельно. Прибрані лавочки, вириті канави по обидва боки дороги, вздовж якої стоять великі сміттєві баки. По дорозі я зустріла один кіоск з гарячим чаєм, кавою та бутербродами. Острівок їжі, який допомагає людям, що тут прогулюються, не замерзнути.
Справа від місця, де стояв пам’ятник М. Горькому, бачу перекриті забором споруди. Поряд – щит зі схемою реконструйованого парку. На зображенні зазначені 15 нових атракціонів: «Піратський корабель», «Американські гірки», «Французька карусель», «Мега диско», «Колесо огляду», «Дитяча башта падіння» та інші. Назви інтригуючі. Та жодного атракціону не видно. Тільки перерита земля, одинокі дерева, пні, бруд, сумне пожовкле листя і будівельники… Нові атракціони для харківського парку імені М. Горького розроблює італійська компанія. Наш «Діснейленд» буде наповнений розвагами з Європи, Азії та Америки. Обіцяють, що у Харкові буде встановлено найвище колесо огляду в Україні – 55 метрів. Реконструкція й покупка нових атракціонів оцінюється в 60 мільйонів євро: 40 виділено з обласного і міського бюджетів, 20 взято в кредит у одному з банків.
Фульвіо Тардіні, представник італійської компанії: «Я був здивований, коли побачив цей макет. Це перший тематичний парк на території України».
Повертаю від центральної алеї направо. Прямую до кінотеатру «Парк». Проходжу його березову рощу та опиняюся біля канатної дороги. Тут все по-старому, окрім пнів. Планування парку було засноване на групових посадках дерев, які контрастом гармоніювали один з одним: світлі берези поруч зі смарагдовими модринами, сосни біля посадок червоного дуба, сріблясті клени разом із темною зеленню дубів. Прогулянкові алеї засаджувалися каштанами, липами. Сьогодні багато дерев померли від рук людини. Навіть там, де за картою немає атракціонів, дерев також немає. На кожному пні написана дата смерті дерева та номер. Це схоже на війну проти обеззброєних…
Прямую знову до центральної алеї. Треба ж побачити фонтан, кругом якого раніше каталися на роликах. Ближче до фонтану зустрічаю дві палацоподібні будівлі невеликого розміру. Ще тільки бетоновані. А вже навпроти них пофарбований у приємний жовтий колір міні-палац із двома так званими «шатрами». Здається, це майбутнє кафе. Поряд із цим вирита величезна квадратна яма під фундамент. Згідно зі схемою (на вході у парк), там стоятиме ще один атракціон. Та де ж фонтан? Від нього залишилась невелика калюжа серед грязюки. Діти жбурляють туди каміння, палички. Останній раз фонтан реставрували у 2007 році. Буде він працювати під час Євро-2012 чи ні, – невідомо. Зараз він не працює.
Окрім того, немає сцени, що стояла одразу за фонтаном. Восьмого березня, першого квітня, першого червня, 23 серпня, першого вересня та на інші свята тут завжди виступали діти! У Харкові багато творчих колективів, де діти можуть навчитися танцювати, співати, грати на музичних інструментах тощо. Їхні виступи на сцені завжди приносили радість. Особливо першого червня, до Дня захисту дітей, у парку імені М. Горького проводилися конкурси, були безкоштовні атракціони, роздавали безкоштовне морозиво, там можна було побачити багато маленьких щасливих хлопчиків та дівчаток.
Недаремно Харків наш – у формі серця. Тому, що люди тут серцем відстоюють багатства свого міста. На карті видно тільки дві зелені плями лісу. Щодня ці плями зменшуються.
Мені вже пора додому з цієї розрухи мого дитинства. На останок мене проводжає копія англійського «Біг Бену» та бігборд із вибаченням за незручності. Йде реконструкція…


М. ШАЛІМОВА.