«Університет – це наше «все»…» - проф.  М.О. АЗАРЄНКОВ, член-кореспондент НАН України, проректор, Заслужений професор Харківського університету, Заслужений діяч науки і техніки України.

Сьогодні, 15 грудня 2011 р., у Миколи Олексійовича – ювілей. Прийшов понад 40 років тому до Харківського університету на фізтех звичайний хлопчик – Коля Азарєнков, який з відзнакою завершив навчання у 1976 р. Студентське життя для цього хлопчика було важким, але суцільним святом по отриманню знань. У наших стінах він першим із всього курсу захистив у 1980-му кандидатську дисертацію, а в 1991 – докторську. Тут Микола Олексійович виріс від асистента до професора, а університет нагородив його, ще молодого професора, найпочеснішим своїм званням – Заслужений професор Харківського університету.
Є така закономірність: де працює Микола Олексійович – там все гаразд! Так було, і коли трудився деканом фізико-технічного, і коли очолив Інститут високих технологій, ідейним організатором якого був… Таким він залишається і проректором: демократичним, толерантним, людяним, доступним. Колеги знають, що поруч – справжній і надійний товариш. А студенти називають професора ідеальним викладачем за зрозуміле і прозоре викладення найскладніших питань, за вільне володіння матеріалом і уміння легко відповідати на будь-яке запитання.
Наука для Миколи Олексійовича – живий організм, сенс всього його життя. На рахунку професора М. О. Азарєнкова близько 500 наукових праць, понад 20 навчальних посібників і монографій, шість оглядових статей на замовлення редколегій. Учений підготував для вітчизняної науки 10 кандидатів і чотири доктора наук.
Фізико-технічний факультет і Університет пишаються своїм вихованцем. Тут він серед нас навчався вчитися, здобувати знання, опанував ази науки, сформував коло друзів. Тут його люблять, тут його шанують, тут його поважають. Ми все це почули від людей, збираючи інформацію для вітання шанованого проректора.
Сьогодні Микола Олексійович отримає багато вітань і поздоровлень. А редакція газети «Харківський університет» бажає імениннику, щоб виповнилася його найзаповітніша мрія, яку він нам «по секрету» розкрив. Проф. М.О. Азарєнков: «Мені хочеться, щоб у добі було більше часу і я встигнув зробити те, що хронічно не встигаю. Колись був час розкидати каміння, тепер же настав час його збирати. У мене стільки наробіток для підручників, монографій, але для їх закінчення потрібен той же час. Дай, доле, все задумане встигнути! Хай в цей день разом зберуться мої колеги, друзі, учні, поговоримо про університет, про його проблеми, адже університет – це наше «все».

О. НОВИКОВА, А. КАЛІНІНА, наші кор.