Вівторок, вересня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Наука перш за все

Наука перш за все

ВІД РЕДАКЦІЇ. Приїжджаю на восьмий поверх… Уже вкотре дивуюся – де ж оті самі ознаки наукової діяльності кафедри (!!!) квантової радіофізики? Замість того милуюся численними рослинами, квітами, неначе я потрапила до ботанічного саду. Та ж ні… Тільки стенд із великою кількістю фотографій різних поїздок, нагород нагадує мені про мою місію.

Кафедра квантової радіофізики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна посідає 19 місце у рейтингу кафедр природничого профілю. Проте цей показник не є головним для співробітників. Найважливіше – не загубити наукові та технологічні школи, досягнення кількох попередніх поколінь. Кафедра квантової радіофізики – унікальна. Вона пережила багато перетворень за час свого існування, проте і до сьогодні залишається одним із найпотужніших навчальних та наукових підрозділів. Але звернемось до початку.
З історії. Кафедру було створено у 1955 році Р. А. Валітовим як кафедру радіофізики для виміру потужності випромінювання надвисоких частот. У 1957 перейменована у кафедру радіовимірів. У 1974 отримала назву квантової радіофізики зі спеціальностями: «квантова радіофізика», «радіовимірювання», «біофізика». У 1986 створена спеціальність «радіоастрономія», проте у 1997 році рішенням Ученої ради радіофізичного факультету передана на кафедру космічної радіофізики. У 2001 році організовані філіали кафедри зі спеціалізацією  «Техніка міліметрових та субміліметрових хвиль» в ІРЕ НАН України та спеціалізацією «Радіоспектроскопія високої роздільної здатності» в Інституті радіоастрономії НАН України.
Основні наукові досягнення кафедри: 1. Уперше розроблена вимірювальна апаратура в міліметровому і субміліметровому діапазоні довжин хвиль (хвилеміри, вимірники потужності, гетеродинні частоміри та ін.). Проведені дослідження відкритих резонаторів - одного з основних елементів квантових генераторів. Вийшла монографія "Техніка субміліметрових хвиль" (під ред. Р. А. Валітова, 1969). Уперше створені газорозрядні субміліметрові лазери. Уперше створені субміліметрові лазери з оптичним накачуванням. Відкриті більше 1000 нових ліній генерації. Із цієї тематики захищена докторська дисертація С. Ф. Дюбко. Співробітникам кафедри (С. Ф. Дюбко, В. А. Свіч, В. Г. Герасімов, В. А. Єфремов, М. Н. Єфименко, Н. Г. Покормяхо, А. Н. Топков, Л. Д. Фесенко) за цикл робіт з дослідження лазерів з оптичним накачуванням присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки. Розроблені і створені вимірники енергії лазерного випромінювання на основі тонкодротових болометрів. З цієї тематики захищена докторська дисертація В. М. Кузьмічевим. Створені інтерферометри для діагностики високотемпературної плазми в термоядерних установках на основі газорозрядних і оптично накачуваних субміліметрових лазерів. З цієї тематики захищена докторська дисертація В. А. Свічем. Створені пондеромоторні і градієнтні вимірники потужності і енергії лазерного випромінювання. З цієї тематики захищена докторська дисертація Н. Г. Кокодієм.
У кінці 80-х років на кафедрі почав розвиватися новий науковий напрям "Спектроскопія атомів і молекул". По цьому напряму виконуються роботи по грантах Сороса, УНТЦ, INTAS. За час існування кафедри її співробітниками захищені 5 докторських і більше 40 кандидатських дисертацій, опублікована 4 монографії, отримані премії Ленінського комсомолу України, Державна премія України в галузі науки і техніки, більш 10 співробітників кафедри удостоєні звання "Винахідник СРСР", отримані більше 200 свідчень на винаходи і патентів, опубліковані більше 100 статей в провідних наукових журналах колишнього СРСР, України і далекого зарубіжжя.
Безперечно, нові перспективи для розвитку кафедри відкрилися з приходом до керівництва професора В. А. Свіча, випускника радіофізичного факультету, у минулому ректора альма матер, а тепер – незмінного керівника кафедри квантової радіофізики.
- Василю Антоновичу, як ви оцінюєте роботу кафедри сьогодні? Яка наукова робота ведеться?
- Ми, випускники кафедри квантової радіофізики Харківського національного університету, свідки бурхливого розквіту радянської науки, але зараз, на жаль, спостережуваний великий занепад наукових шкіл. У розробці наукових  програм і втіленні їх у життя активно брали участь науковці Р. А. Валітов, А. І. Терещенко і багато ін. Саме цим людям належить ідея створення кафедри радіовимірів (надалі квантової радіофізики) на радіофізичному факультеті Харківського університету (тоді ім. А. М. Горького). Підводячи вже більш ніж 55-річний підсумок діяльності кафедри, можна сказати, що ідея створення кафедри вдалася. Багато випускників кафедри стали видатними вченими і нині очолюють провідні галузі науки, стали державними діячами. Використовуючи кадровий потенціал і матеріальну базу, кафедра підготувала близько двох тисяч радіофізиків-дослідників, з них - 10 докторів наук і понад 50 кандидатів наук, які працюють в провідних напрямках радіофізики.
- У вас багато наукових розробок. Яким чином виз находите час для студентів?
- У середньому на одного наукового співробітника припадає 1 студент. На кінцевому етапі студентства, фактично, навчання відбувається в індивідуальному порядку. Це створює особливий тип людських стосунків між викладачами і студентами. На кафедрі твердо зміцнилася традиція неформального спілкування викладача із студентами.
Знову ж таки подібний тип стосунків і разом з тим особливий мікроклімат на кафедрі був створений засновником кафедри, заслуженим діячем науки і техніки України, професором Р. А. Валітовым.
Що є кафедра сьогодні? Це, передусім, 100 студентів в рік і 2-3 аспіранти і докторантів, 30 співробітників, працюючих в провідних напрямах радіофізики; 8 штатних викладачів, з них 3 доктори наук і 5 кандидатів наук, 3 сумісники, із них один член-кореспондент АН України, 2 доктори наук.
Основний науковий напрям кафедри - освоєння міліметрового і субміліметрового діапазонів довжин хвиль.
- Василю Антоновичу, які перспективи розвитку кафедри ви бачите? Та й взагалі – як воно, бути керівником такої потужної кафедри?
- На жаль, наш час не назвеш сприятливим для наукової творчості, розвитку культури і освіти. Поки що вища школа залишається на задвірках уваги держави. Миттєві турботи, які не дають суспільству можливості вглядітися в майбутнє. Та все ж досвід старих університетів свідчить, що їх місія ось вже не на одну сотню залишається незмінною - служити прогресу і консолідації сил розуму.
Одним із головних завдань перед нами залишається збереження зв'язків, що залишилися, між науковцями. І єдиний шлях до цього - укладення прямих довгострокових угод про взаємовигідну співпрацю. Ми успішно працюємо над підготовкою кадрі, причому кадрів вищої кваліфікації, виконує складні науково-дослідні роботи на передньому плані науки. Усьому цьому сприяє науково-педагогічний потенціал кафедри. Тому щороку захищається 1-3 кандидати наук, готуються докторські дисертації.
- Які існують зв’язки між кафедрою та іншими освітніми центрами?
- Науковими розробками кафедри користуються не лише вчені України, але й учені ближнього і далекого зарубіжжя. Тільки за останній час кафедру відвідали делегації з Китаю, Греції, Німеччини, яких дуже зацікавили розробки наших науковців які готові з нами співпрацювати.
Такі напрями, як спектроскопія високого розділення для визначення спектру дуже складних молекул, лідари для визначення забруднення довкілля, компактні високоефективні лазери субміліметрового діапазону з усією вимірювальною апаратурою і, нарешті, вивчення взаємодії цього діапазону довжин хвиль на живі об'єкти не могли не зацікавити ведучих учених світу. Глибоко упевнений, що майбутнє - за нашою молоддю! На кафедрі буде ще не одна фундаментальна робота, і стануть наші наступники не лише лауреатами Держпремії України в галузі науки і техніки, але і лауреатами Нобелівської премії.
І наостанок: Кожний підрозділ університету, кожна кафедра несе необхідну, обов’язково потрібну роль для університету. І щоб зрозуміти напрямки розвитку альма матер, потрібно вивчати окрему складову навчального закладу. Не вперше копирсаючись у книжках із квантової радіофізики, щоб мені, філологу, хоч щось зрозуміти про цю складну науку, після написання матеріалу, я зрозуміла найголовніше – як приємно вкотре відчути себе частиною великої університетської родини, освітньої еліти, а тим паче в невимушеній атмосфері, із горнятком смачної кави під час бесіди з найрозумнішими особистостями країни…

О. КОСТІНА.