«Не люблю слова «кар’єра».» - проф..В.А.ПЕРЕСАДЬКО, декан геолого-географічного

Відмінно закінчила навчання з червоним дипломом аеролога. Рік працювала на Харківській авіаційній гідрометеостанції. До університету Віліна Анатоліївна прийшла вже професійним метеорологом. На геолого-географічному факультеті Харківського державного університету роботи студентки одразу помітив  роце. І. Ю. Левицький. Іван Юрійович принаджував тим, що в нього в житті все було розплановано. На третьому курсі вона писала у нього дипломну роботу. І щиро зізналася своєму науковому керівникові, що терпіти не може креслення. І він сказав слова, які зараз Віліна Анатоліївна часто повторює своїм студентам: «У картографії руки не головне, головне – голова». Випускниця кафедри охорони природи, Віліна Анатоліївна потрапила працювати у колектив кафедри картографування, якою сьогодні завідує.
Користуючись нагодою, вивчаю стенд. Вражає кількість книг, де автором є професор-декан. Уже потім я дізнаюся, що Віліна Анатоліївна написала близько 200 публікацій, у тому числі монографій, статей, довідників, навчальних та методичних посібників для вищої та середньої школи. Вона започаткувала новий еколого-природоохоронний напрямок в картографії: Сьогодні її захоплює картографування культурної спадщини Харківської області. Наукові інтереси змінювати не планує, а будуть це  різні напрямки тематичного  картографування. Харківська Школа картографування , започаткована  роце. І. Ю. Левицьким підготувала три доктори наук, десять кандидатів наук . І втрачати цю школу, за словами моєї співрозмовниці, не можна. Сьогодні у декана дев’ять дипломників і три аспіранти. А  у лютому цього року  захистилася перша її аспірантка. 
-    Віліно Анатоліївно, чи суворий Ви керівник?
-    Я виросла на цьому факультеті. Усі викладачі свої. Це легко і важко водночас. Легко, бо всі знайомі, кожного добре розумієш. Але важкувато керувати своїми вчителями. Я не чарівник, я тільки вчуся. Із студентами теж намагаюся бути вимогливою, але справедливою, зрозуміти студента. Схилюся завжди на його бік.
О. Нардед, другокурсник геолого-географічного:
- На першому курсі Віліна Анатоліївна викладала у нас топографію. Тоді мені дуже сподобалася викладач, яка цікаво розповідає на лекціях. На третьому курсі  вона читає нам  фізичну географію материків та океанів.
- Проф. О. О. Жемеров: «Головна риса Віліни Анатоліївни – працелюбність. Вона першою приходить на факультет й останньою залишає його. Ще студенткою написала три монографії. Майстерно вміє подати матеріал у студентській аудиторії. Колеги її поважають.  Із кожним знаходить спільну мову, володіє чудовим почуттям гумору. Віліна Анатоліївна перша в історії геолого-географічного – декан-жінка.
-Віліно Анатоліївно, як ви все встигаєте?
-  Не встигаю… Колись, найціннішу пораду в житті мені дала бабуся. Вона сказала: «Нічого не роби одне за одним, на таке й життя не вистачить. Роби все паралельно й поступово.  Так і керуюсь її настановою.
Колишня студентка Віліни Анатоліївни, а тепер вже й колега Анна Валеріївна Тітенко, декан екологічного факультету: «Двадцять років тому, нам, другокурсникам, Віліна Анатоліївна дала прекрасні базові знання. Вона захоплююче читає лекції, має логічні, чітко структуровані методи навчання, визначеність у вимогах до студентів. Викладач, у якому поєднані стовідсоткова вимогливість і людяність».
А сама Віліна Анатоліївна у свої студентські роки виділяє викладача-легенду – заступника декана Юрія Миколайовича Мандрикіна. Як він усе знав про кожного студента! А взірцем деканства для неї є Дмитро Миколайович Соболєв. У нього студент завжди був правим. Про сучасних спудеїв декан говорить, що вони ні в якому разі не гірші, вони – інші.   Студенти в основному – романтики. Діти, для яких немає проблемою похід у гори з рюкзаком. У цьому році Віліна Анатоліївна вже була на практиці й піднімалася зі студентами на Говерлу.  Улітку  на практиці в с. Гайдари.
У декана багато планів. Віліна Анатоліївна переконана, що на факультеті мають пропорційно розвиватися обидва напрямки: і географічний і геологічний. Вона  хоче, що б на геологічному відділені була своя спеціалізована рада, аспірантура й молоді науковці.
Проф.В.А.ПЕРЕСАДЬКО:
-    Сили й натхнення набираюся тут, на роботі. Поступово підбираю команду однодумців. У мене чудовий заступник Валентина Григорівна Клименко. Рідні мене розуміють. Чоловік і син – випускники нашого факультету, то ж свої, підтримують. Не люблю слова «кар’єра». Робота! Влада людину псує . Знаю одне, якщо не виконаю усі свої задумки,  деканом не буду.
Нашу розмову перериває лаборантка. На  кафедрі  соціально-економічної географії та релігієзнавства проблеми з ремонтом. «Хочете почути неординарну думку про мене? Тоді пішли зі мною», звертається до мене Віліна Анатоліївна. І ми йдемо на п’ятий поверх. І я  дивуюся дипломатичному  поводженню шефа…

Т. ВАСИЛЕЦЬ, наш спецкор.