Четвер, вересня 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Кохати спішити треба

Кохати спішити треба


Перша зустріч на зборах наукового товариства… Симпатія… Смачні млинці для найкращої дівчини в світі, а потім… потім прогулянки по Харкову, спільні інтереси та поїздки, вірші, власноруч зварений для неї борщ! Ранкова кава… А далі? «Ми одружились!»- говорить Олександр Чабан, голова студентського наукового товариства, майбутній політолог.
Дарма, що деякі студенти вважають ранні шлюби недоцільними. Ще у другій половині ХІХ століття оптимальним віком для одруження був 13-16 років для дівчат і 17-18 для юнаків. А наші пращури були людьми розумними та практичними! Науковцями доведено, що сімейний стан сприятливо впливає на ціннісні орієнтації студента, сприяє розвитку інтелектуальних та соціальних потреб. Тож студентська сім’я – це не примха молоді, а щасливе продовження казки, де двоє людей знайшли один одного. І саме це довели нам Даніела та Олександр Чабан, вихованці університету, які влітку 2010 року ступили на весільний рушник!
Олександр Чабан розповідає: «Ми одружились після одного року незабутніх побачень. Й одруження не було для нас несподіванкою. Ми знімаємо квартиру, маємо достатньо власних коштів для того, щоб забезпечувати себе й нашу маленьку Софійку, чиї веселі оченята побачили світ вісім з половиною місяців тому. Звичайно, батьки допомагають, але ми достатньо дорослі, щоб справлятися самостійно. Вона – людина роздумів, я – прихильник дії… Через те, що я багато часу проводжу в університеті, з донечкою сидить Даніела, та щоб не втратити свої професійні навички, вона іноді проводить вдома терапевтичні сеанси. Тоді із Сонею гуляю я. І кожен з нас приділяє увагу улюбленій справі…Часто нагадую коханій, що у нас завжди буде щастя, любов, допоки вона вірить у наше майбутнє!»
Даніела Чабан, молода мама, ділиться своїми думками: «Якщо порівнювати моє життя до одруження і після, то в емоційному плані нічого не змінилось, але з’явилась відповідальність. Вважаю, що кожна  сім’я чимось незвичайна, не схожа на інші. А нас відрізняє повсякчасний позитивний настрій! Ми дивимось у майбутнє з надією лише на краще, бо усе в наших руках! І якщо ми разом, то у нас обов’язково все вийде!»
Оля Качікова, подруга сім’ї, аспірант факультету психології: «Незалежно від віку та статусу кожна людина має сама вирішувати, коли їй одружуватись. Сашко та Даніела зробили свій вибір і не помилились! Я їх дуже добре знаю, люблю у них бувати й бавитись з Софійкою. Для мене, це одна з найкращих студентських сімей! У цьому подружжі мені подобається те, що кожен із них має своє захоплення й знаходить для нього час. При цьому вони не заважають одне одному, а, навпаки, допомагають. Але, не зважаючи ні на що, мають одну єдину спільну цінність – їх сім’ю!»
Справжнє кохання не звертає уваги на вік, соціальний статус. І студентські сім’ї, як свідчить життя, абсолютно щасливі! «І жити спішити треба, кохати спішити треба. Гляди ж не проспи!» - радить усім нам В.Симоненко.


К.АЛІНКІНА, наш кор.