Понеділок, листопада 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Музей Природи готується до Євро-2012

ВІД РЕДАКЦІЇ. У 2010 р. профспілкова первинна організація (ППО) викладачів та співробітників університету провела огляд-конкурс з охорони праці в номінації «Стан охорони праці в науково-дослідних інститутах та музеях в 2010 р.». Переможцями конкурсу стали: науково-дослідний інститут біології (директор –  проф.. А. І. Божков) та Музей природи (директор – Р. Е. Лунячек). Наші кореспонденти побували у колективах переможцях.

Музей Природи готується до Євро-2012


Я знаходжуся на 4 тисячах квадратних метрів будівлі з історією майже в 200 років -переді мною Державний Музей природи Харківського університету імені В. Н. Каразіна.
Другого квітня музей відсвяткував своє 204-річчя. У 1807 році сюди завезли перші колекції графа С. Потоцького, який придбав у ганноверського аптекаря Грунера колекцію іноземних предметів, зібраних професором Андре. Та колекцію італійця Четті, яка складалась з багатьох представників тварин коралів, раковин молюсків, комах, птахів, а також скам’янілостей і мінералів. З цього року і почали рахування років музею.
«В деяких залах робився ремонт, стоять нові стенди, але лампи висять ще з ленінських років. До Євро-2012 хотілося б встигнути оновити музей. Тут поряд будуються готелі, тому ми очікуємо наплив туристів у наступному році», - розповідає директор музею Едуард Ростиславович ЛУНЯЧЕК.
В цьому році відрита нова експозиція безхребетних. Тут знаходяться примітивні, але достатньо красиві на вигляд тварини, які мешкають від найхолодніших вод Арктики до найгарячіших. У вітринах лежить близько 300 раковин, одна з них – Золота ципрея – символ влади у туземських народів. Серед них є унікальні експонати – отруйний молюск конус «Слава морів», пурпурні молюски та найбільша у світі раковина велетенської тридакни. Від видатного вченого та мандрівника М. М. Миклухи-Маклая отримані скляні губки, які він зібрав у 1873 році біля Фліппінських островів
Достатньо недавно, у 2007 році, відкрили експозицію акул. Деякі з них знайдені у журавльовському гідропарку, який колись був морем. Є й найшвидша риба-парусник, яка у воді може досягати швидкості 130 кілометрів на годину, вона швидше за гепарда, який розгоняється на суші до 120 кілометрів на годину. В акваріумі плаває справжня піранья, але зуби в неї невеликі, якщо кусає людину, за відчуттям це як ущіп плоскогубців. Справжня піранья тільки у засушеному вигляді. Також тут на стінах експонати скатів, електричного вугря, піраньї та фото найбільшої в світі акули – мегалодон. В цьому залі навіть є макет її зуба, розміром з велику долоню. Мегалодон жив приблизно 25-1,5 млн. років тому , мав гігантські розміри: 22 метри завдовжки з вагою 50 тон. Це була найбільша й найсильніша хижа риба в історії хребетних, в історії існування Землі. Сила її укусу була на 1 квадратний сантиметр25-30 тон. Мегалодон був схожий зовнішньо та за характером полювання на велику білу акулу, а харчувався крупними морськими тваринами типу давніх китів та риб. Тому ця акула стає на найвищу сходинку харчового ланцюжка.
Реконструйована виставка голубів. Раніше вони у коридорі були непримітними. Зараз, зусиллями співробітників музею зроблено нову вітрину з гіпсу. Вона має справжній вигляд дахів домів із голуб’ятнею. Збоку можна зазирнути у домівку голубів, подивитися як там все розташовується,  де знаходяться гнізда, маленькі пташенята та яйця.
Ще у одній залі ми побачили багато рогатих тварин. Окрім кіз, баранів, жирафа, там був череп древнього бегемота, виставлений на показ два тижні тому. На вигляд нагадує динозавра, якщо б не клики, які видають його. Нещодавно сюди прислали подарунок з Америки. Одного дня до Музею прийшла коробка від Ігоря Сударкіна, який багато років тому, займався у клубі аквалангістів при Музеї природи. В коробці лежала голова сніжної кози, яка мешкає саме в Америці. Подарунок приємно обрадував Едуарда Ростиславовича і співробітників: «Приємно, що наші учні не забувають про нас і ще надсилають подарунки».
Ми переходимо у залу генетичних типів родовища корисних копалин. Зробили ремонт, нові вітрини, древні експонати. Багато каміння тут є ексклюзивом. Його збирали студенти геолого-географічного факультету на своїх практиках. У часи Радянського Союзу вони виїжджали на території багаті корисними копалинами: вся Росія, Вірменія, Азербайджан та інші країни. Один випускник Харківського університету геолого-географічного факультету Ю. І. ХАБАРДИН був першовідкривачем відомого алмазного родовища Трубка «Мир». Він зі своєю командою у складі Амакінської експедиції у 1955 році зробив це відкриття в Якутії. Є фотографія, яка зафіксувала момент надрізання стовпа дерева, на якому прийнято було писати про те, що відкрито і хто відкрив. За це Ю. І. Хабардин отримав Ленінську премію.
Серед драгоцінного каміння ми знайшли дуже цікаві відомості. Наприклад, про те, що було розіслано шість копій з перших уральських ізумрудів, одна з яких потрапила саме до Харківського Музею природи. Також тут макет найбільшого у світі золотого самородка «Великий трикутник» та буси з гранату, за легендою подарованого самим Йоганом Гете. Дуже цікавий італійський експонат – мармур флорентійський «Міський пейзаж». Природа сама створила картину міста, забудованого хмарочосами, статуєю тоді, коли цього ще не було. Якщо включити фантазію, кожен побачить у зрізі каміння надзвичайну картину майбутнього.
Нам вдалося потрапити до справжньої майстерні, де виготовляють чучел, гіпсові копії черепів та кісток. Коли ми зайшли, побачили гігантську білу голову. Це був дейноцефал, який жив у Пермський період (250млн років потому) на Уралі. Реконструкція проводять О. М. БРАЙЛОВСЬКИЙ та В. Л. БОНДАРЕНКО, які розповіли, що виставлять його приблизно за два тижні, а зараз роблять першу пробу: спочатку форму з пластиліну, потім відливають з гіпсу і зараз шліфують. Назва дейноцефал означає «страшного лові». Це пов’язано з розвитком потовщення кісток черепу. Дейноцефали мали великий розмір – від 6 метрі завдовжки, мали вагу до півтора тон. Ці тварини були травоїдними і населяли прибережні ліси, вели напівводяний спосіб життя. Дейноцефали або диноцефали померли наприкінці Пермського періоду з-за посухи та конкуренції з іншими видами.
Державний Музей природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна є одним з найстарших музеїв Європи. Придбані колекції С. Потоцького та Четті почали використовувати для проведення навчальних занять. На базі музею створили природничий кабінет при фізико-математичному факультеті, який містив зоологічні та мінералогічні зібрання. У різні часи кабінети-музеї очолювали відомі вчені, професори. Одним з найбільш вдатних серед них був І. А. Криницький (очолював музей з 1826 до 1836 років). За цей час колекції музею виросли майже у чотири рази і мистили 7924 одиниці зберігання. Колекції були систематизовані, лабораторія для визначення, препарування та монтажу зібраного матеріалу створена та організовані перші експедиції.
«Харків має найбільший вузівський музей, порівняно з іншими містами. Ми іноді спеціально не беремо участьу конкурсах, щоб інші могли перемогти, бо ми завжди попереду. Скоро буде конкурс «Зразковий музей»; ми ще думаємо брати участь чи ні», - каже Ростислав Едуардович.
У 23-х залах музею розгорнуті наукові експозиції чотирьох відділів: геологічного, безхребетних і хребетних тварин, еволюції органічного світу та охорони природи. У наукових фондах музею зберігаються понад 250 тисяч експонатів. Це опудала і тушки, вологі та сухі препарати тварин, черепа, скелети, яйця птахів, раковин молюсків, зразки гірських порід та мінералів, викопні рештки і скелети, муляжі та гіпсові зліпки вимерлих тварин.


М. ШАЛЬКО.