З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Як тільки-но скінчилися заняття, мерщій на зупинку маршрутного таксі під номером 296, декілька хвилин у черзі, і у дуже комфортабельній позі на одній нозі ви вирушите у сорокахвилинну подорож до селища П’ятихатки, де знаходиться найкращий у світі гуртожиток №6! Щоб побачити, як же живуть «п’ятихатські» студенти, що уявляють із себе їх кімнати, такий самий шлях подолала і я, Аліна Калініна – кореспондент газети «Харківський університет». Мушу зазначити, незручність дороги повністю забувається після того, як ви переступаєте поріг невеличкої п’ятиповерхової будівлі, збудованої студентами та викладачами фізико-технічного факультету багато років тому. Чому? Тому що двері гуртожитку і кожної його кімнати відкриті привітно…
Іра Бровко та Юля Швецова, студентки групи ТЛ-11: «Це найбільш дружний гуртожиток! Добре, що він розташований досить далеко від міста. Тут чарівна природа: ліс, джерела з водою. Вже не дочекаємося весни, коли можна буде влаштувати лісову мандрівку, посидіти в альтанці, яку власноруч збудували хлопці із студради, пограти у волейбол на спеціально облаштованому майданчику! Всі мешканці – одна велика родина! А комендант, Галина Дмитрівна Стеценко, - наша мама!»
Таня Некраса, НО-13: «Якби мені запропонували переїхати на квартиру, ні за що не погодилась! Мене абсолютно влаштовує тутешнє життя! У моїй невеличкій кімнаті знаходиться усе необхідне: улюблене ліжко, стіл, тумбочка, шафа для одягу, холодильник…».
Євгенія Матвієнко, ТЛ-31, сусідка Тані: «Живу в гуртожитку вже протягом трьох років… За цей час довелось змінити дві кімнати, але з усіма дівчатками ми дуже швидко знаходили спільну мову, товаришували. Випадала нагода оселитися у квартирі, та я не погодилась – занадто тут весело та цікаво!»
Євгеній Вітковський, ТП-63, член студради, староста 3-го поверху, до того ж власник затишної, чисто прибраної, охайної кімнати (коли завітала до неї, навіть не повірила, що там троє хлопці мешкають!): «Ще й досі не можу повірити, що моє студентське життя майже закінчилось, і після спекотного літа я вже не повернуся до цих стін. Хочу побажати іншим студентам відучитися, відгуляти цей час так, «щоб було не соромно розповідати, і приємно згадувати!»
Галина Дмитрівна Стеценко, комендант: «Приємно, що у студради все під контролем! Вони і за чергуванням стежать (й самі роботи не цураються), і самостійно вікна ремонтують, й генеральні прибирання влаштовують, і відпочинок організувати для них труднощів не складе! Кожен мешканець може безкоштовно займатись у спортивній залі, грати в теніс… Хочеться, щоб для молоді гуртожиток відремонтували, аби жилось ще краще!»
Безумовно: той хто жодного дня не проведе у гуртожитку, не зрозуміє, що таке справжня, дружня, весела студентська спільнота! То ж погляньте хрча б на фото !
Аліна КАЛІНІНА, наш спецкор.