Іменинники

Університетському ліцею — 18!

Коли людині виповняється вісімнадцять років, вона стає повнолітньою, у неї з’являються нові права, нові можливості, а відповідно, й нові обов’язки. Вона стає вже зовсім дорослою, входить у новий етап свого життя. Коли ж вісімнадцять виповняється навчальному закладу, це стає можливістю згадати пройдене, підбити підсумки, замислитись над майбутнім...

Узимку 1993 року купка закоханих у свою справу ентузіастів, заручившись підтримкою рідного університету, відкрила один з перших ліцеїв при вищому навчальному закладі. Декани фізфаку й мехмату доц. В. В. Воробйов та доц. О. В. Уваров, доцент мехмату Н. О. Чугреєва, яких підтримали ректор університету проф.. І. Є. Тарапов і начальник управління освіти О. Л. Сидоренко, вірили у школу нового типу й знали, якою вона буде. Ліцеїстів поки що було небагато: дев’ятий клас (15 учнів), десятий клас (13 учнів) і одинадцятий клас (14 учнів); головна увага зосереджувалася на математичному профілі навчання, було заплановано працювати лише зі старшими класами. Більшість учителів були викладачами Харківського державного університету. Про що мріяли засновники університетського ліцею? Об’єднати в одному навчальному закладі здібних дітей міста, які мріють вступати до університету, підтримати їхні бажання; максимально наблизити умови навчання до університетських. І цей принцип «університетськості» й до сьогодні є базовим, домінуючим.

Йшов час, закладалися основи життя в університетському ліцеї: невелика кількість учнів у класі, кабінетна система навчання, практичні й лабораторні роботи в університетських лабораторіях, додаткові заняття не лише для тих, хто хворів, а й для тих, хто бажає знати більше за програму, толерантність і політкоректність у спілкуванні. Ні віросповідання, ні колір шкіри, ні матеріальний стан, ні соціальне положення, ні фізичні вади учнів не можуть стати на заваді основному — навчанню. Університетський ліцей завжди є і буде для всіх своїх учнів привітною домівкою. Закінчивши університет, отримавши наукові ступені, приїжджаючи здалеку, наші випускники — приходять в ліцей як до рідного дому.

Доц. С. В. Д’ячков, який очолив університетський ліцей на початку ХХІ століття, зберіг усі принципи роботи закладу: добір педагогічного коллективу, відкритих, вільних у своїх думках, ерудованих учнів. Душі наших учителів відкриті для дітей, а розум для всього нового й прогресивного. Т. О. Валійова, Л. В. Васецька, Л. В. Дорогань, Н. П. Ращупкіна, за роки співпраці в ліцеї виховали не одне покоління не тільки учнів, а й молодих педагогів.

Кожен ліцейський учитель — не лише високопрофесійний спеціаліст, але й людина, яка постійно й невтомно вдосконалюється. Учителі розробляють авторські програми, пишуть навчальні й методичні посібники, друкують статті й науково-популярні видання. Серед вчителів ліцею переможці Всеукраїнського конкурсу шкільних підручників Т. М. Гранкіна, С. В. Д’ячков, С. Д. Литовченко, О. В. Тагліна. Результати важкої, але такої благодатної й цікавої педагогічної праці: це щорічні високі показники ЗНО, перемоги на учнівських олімпіадах, участь в роботі МАН, стовідсотковий вступ ліцеїстів до вищих навчальних закладів. А ще за ці вісімнадцять років існування ліцею вчителі виховали собі гідну зміну — колишні ліцеїсти з’являються у своєму навчальному закладі в якості педагогів (А. Бровченко, О. Колесова, М. Львовська). А багато хто приводить вчитися в ліцей вже своїх дітей.

У нас не бояться експериментувати. Ще в 90-х роках минулого століття були відкриті класи середньої школи (передліцейські), потім молодшої школи (підготовчі). Задля всебічного розвитку ліцеїстів запроваджуються нові курси. Народився і вже десять років проводиться «Каразінський колоквіум», Міжнародні ігри «Кенгуру» (математика) й «Медвежонок». Цього навчального року наш ліцей відкрив шість профільних десятих класів, в одному з яких (клас Конфуція) головна увага зосереджена на вивченні китайської мови. Якщо у вивченні східних мов ліцей поки що початківець, то багаторічна співпраця з німецькими партнерами вилилася в участь в Міжнародній програмі «Schulen: Partner der Zukunft». Захоплені німецькою мовою ліцеїсти тепер мають змогу складати екзамени на знання мови й отримувати сертифікат міжнародного зразка, брати участь у молодіжних фестивалях та семінарах міст Німеччини.

Тринадцять років існує театр «Ліцедей», незмінний керівник якого — С. Г. Деркач. Вистава «А зори здесь тихие...», підготовлена до 65-річчя Великої Перемоги, нікого не залишила байдужим. Новий цьогорічний експеримент — ліцейський хор — доводить, що справа започаткована не даремно. Ліцейські команди з інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?» наполегливо тренуються й з нетерпінням очікують щорічний турнір «Universal». До лютневої спартакіади ліцеїсти завжди заздалегідь готуються всім класом. Походи до гірського Криму, відвідування різноманітних куточків рідної України, а влітку - традиційні: біологічна експедиція в Гайдари, археологічна експедиція до Херсонесу, навчання у Великій Британії.

За вісімнадцять років існування Харківський університетський ліцей зарекомендував себе як серйозний і гідний заклад для навчання здібної та обдарованої молоді, виробив свій «почерк», свої традиції.

Т. ПАНАСЕНКО, вчитель української літератури.