22 червня 1941 Він був справжнім

Цього року кафедра геології відзначає 96 річницю від дня народження Володимира Петровича МАКРИДІНА – прекрасного вихованця університету, ветерана Харківського університету і Великої Вітчизняної війни. Крупного ученого, видатного вихователя і педагога, який очолював кафедру геології та палеонтології Харківського державного університету понад 40 років. Він був СПРАВЖНІМ - геологом і спортсменом-волейболістом, талановитим лікарем, військовим і здібним викладачем, турботливим чоловіком і просто найкращим другом?! Вважаєте, що усе це неможливо поєднати?! На честь дня геолога (перша неділя квітня) завітайте на шостий поверх університету, туди, де заходиться кафедра геології, і вам розкажуть, яким був Володимир Петрович.!
…У маленькому кабінеті 6-70 – скромному притулку завідуючих цієї кафедри – до цих пір стоїть його старий, громіздкий стіл… І хоч той стіл справляв доволі серйозне й дещо суворе враження на відвідувачів, кожен з них знав, що перед ними – дивовижна людина, крупний вчений, неодноразовий чемпіон України та майстер спорту з волейболу, який, прийшовши у спортивний клуб університету, вступив на геолого-географічний факультет і цим зробив остаточний вибір своєї майбутньої професії!
…У серпні 1941 р. Володимира Петровича направили у військовий шпиталь як лікаря, що мав розробляти й впроваджувати спеціальну оздоровчу гімнастику для бійців. Свої знання й здібності він зумів проявити у надважких умовах Північнокавказького, Сталінградського, Південного та 4-го Українськогшо фронтів, за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, двома медалями «За бойові заслуги», медаллю «За перемогу над Німеччиною». По війні він повернувся до навчання, з відзнакою закінчив геолого-географічний факультет… Аж допоки вісім років тому сонце його життя навіки не сховалось за горизонт…
Доц.Е.С.Тхоржевський, аспірант Володимира Петровича, кандидат геолого-мінералогічних наук, завідуючий кафедрою геології: «Володимир Петрович був прекрасною людиною, відкритою до спілкування! Двері його кабінету завжди були розчинені і для викладачів, і для студентів – усіх вислухає, всім пораду дасть. Ще пам’ятаю момент, коли, допомагаючи мені з дисертацією у своєму кабінеті, він підвівся з-за столу, підбіг до височезної полички над дверима, а потім підстрибнув до неї (і це в 55 років) й, не діставши, засумував: «Погладшав, от і не дострибнув!». Завжди веселий, він часто жартував з приводу мого запізнення на захист дисертації…»
З.М.Подоба, старший лаборант кафедри геології: «Макридін був моїм викладачем, я і дипломну роботу у нього писала. Усі спогади, що з ним пов’язані, - найсвітліші у моєму житті! Він був чудовим спеціалістом не лише у галузі геології, а й медицини: коли я пошкодила ногу на ковзанці, лікарі не змогли поставити діагноз. Володимир Петрович, побачивши, як я кульгаю й сором’язливо намагаюсь прикрити ту злощасну ногу, сказав: «Зою, у тебе ж там перелом!» Уважний був…»
Л.І.Смислова, аспірантка нашого героя: «Начитаний, справжній інтелігент, часто їздив до Москви, де відвідував театри, музеї. А як Він вибудовував відносини з аспірантами – просто вищий пілотаж! …Я була його 31 аспірантом, робота з якими була одним із найважливіших аспектів для нього. До кожного знаходив свій підхід…»
Я.О.Войчунас, інженер кафедри геології: «Кращого організатора Соболевських читань й захистів робіт не було й не буде! Про таких кажуть «своя людина», і ми завжди були з ним на рівних!»
Г.Ф.Ченцов, завідуючий лабораторією геолого-розвідувального відділу й геофізики: «Я закінчив університет у 1977 р., а Володимир Петрович читав у нас лекції. Він був неперевершеним лектором, читав цікаво навіть ту інформацію, що насправді була досить нудною. Завжди приходив вчасно, був дисциплінованим і вимагав того самого від інших, лояльний керівник, який завжди думав про перспективи!»
Таким і залишився Макридін Володимир Петрович у пам’яті своїх рідних, друзів, студентів, знайомих! Гадаю, залишиться тепер і у всіх наших читачів.

Аліна КАЛІНІНА, студентка.