Вівторок, вересня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

22 червня 1941 року

Проклинаю війну!


Проф. П. В. ЗАРИЦЬКИЙ на час початку війни мав 13 років: «Війна застала мене підлітком. Ми жили в Пархомівському лісництві (Харківська область) і я закінчив шостий клас місцевої школи. Батько мій - Василь Тимофійович ЗАРИЦЬКИЙ працював завідувачем лісництва. Йому в той час таємно запропонували очолити партизанський загін. Родина звичайно про це не знала. А згодом батька викликали до військомату та забрали на фронт. Перед відправленням до Харкова, він завітав додому у військовій формі (це неначе був відволікаючий маневр для підпільників). З того часу ми не знали, де насправді батько: чи то працює на розвідку, чи то справді на фронті. Згодом нас з мамою та братом викинули з нашої квартири разом із усіма речами. Пам’ятаю, як я стояв на ганку, плакав, а німець підійшов, вдарив мене батогом і каже: кавалер працюй. У 1943 р. на фронт забрали брата. Уже після закінчення війни ми отримали дві похоронки. До того часу, звичайно, дуже чекали на своїх рідних… Брат загинув того ж 43-ого. А батько у 1944 в Прибалтиці.
Я проклинаю війну... Залишилися ми вдвох із мамою».


А. ЧАЛА, наш спецкор.