Вівторок, вересня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Іменні стипендіати

Ніколи не опускайте руки…



ВІД РЕДАКЦІЇ. Ілля Ілліч Мечников закінчив гімназію із золотою медаллю, за два роки пройшовши курс природничого відділення Харківського університету, склав екстерном іспити на відмінно. Ще 18-річним студентом опублікував свої перші наукові праці. А Катерина ПРОХОРОВА, третьокурсниця біологічного факультету, стипендіат стипендії імені Мечникова. Це ії досягнення не є випадковим.
«Саме Катерину було обрано на представлення до високої стипендії. Упродовж навчання в університеті вона виявила себе не тільки як бездоганна учениця ( за два курси у неї була лише одна четвірка з гістології!), але і як науковець. Катерина активно працює над своїм дослідженням» - розповідає заступник декана Віра Володимирівна Мартиненко.
Катерина Прохорова займається генетикою. «Без сумніву, все, чого вона досягла, є її власною заслугою. Катя постійно і невтомно працює», - говорить Тетяна Курах, її подруга. «В університеті досягти успіху можна лише своїми знаннями. Цю тезу вона і підтверджує своїм прикладом…» - додає одногрупниця Ганна Тігунцова. А ось слова куратора групи доц.. Тагліної О.В.: «У Катерини є всі можливості стати науковцем, робити відкриття, розвивати сучасну генетику»
П’ятниця. Кафе на другому поверсі університету. Поряд зі мною – героїня нашої історії.
-Катерино, які риси характеру допомагають тобіу навчанні?
- Цілеспрямованість, загальна ерудиція. Коли я ставлю для себе мету, намагаюсь завжди її досягти. Навчання займає багато часу. Вільного часу маю мало, і віддаю його читанню філософських творів. Щоб відпочити, дивлюся фільми, комедії, слухаю музику, розводжу кактуси, малюю. Для себе.
-Зустрічалися перешкоди на шляху до знань?
- Хімія. З нею у мене були проблеми на першому курсі, але я зібрала усі свої сили, сіла за книжки, постійно підходила до викладачів, запитувала.
-Які улюблені предмети?
- Мікробіологія, вірусологія, генетика…Працюю в лабораторії зародкових і стовбурових клітин з модельним об’єктом біології тутовим шовкопрядом. Науковим керівником моїх досліджень є проф.. Клименко В. В.
-Маєш життєвий девіз?
- Ніколи не опускайте руки.


С. ШКУРАЙ, наш кор.



«Донька з мови» Мартіна Лютера

 

 


Альона Шульга, студентка-третьокурсниця факультету іноземних мов, стала Лауреатом премії імені Мартіна Лютера.

Мартін Лютер – християнський богослов, ініціатор Реформації, перекладач Біблії на німецьку мову. Саме тому, стипендія його імені присуджується найкращим студентам відділення німецької філології та перекладу факультету іноземних мов Університету, тобто тим, які вивчають німецьку як основну.
— Свої здібності у навчанні (завжди відмінні оцінки) проявила студентка групи ЯН-31 Альона Шульга, — розповідає Поліна Тимофіївна Гусєва, заступник декана з навчальної роботи, — тому її кандидатура була рекомендована Вченою радою на отримання цієї іменної стипендії.
А сама дівчина оцінює свою перемогу так…
-Я нічого не знала про цю нагороду. Чесно кажучи, для мене це було несподіванкою. Це престижно. Можно пишатися перемогою. Особливо мама і тато раді.
Німецьку мову я вчу зі школи. В Полтаві – це моє рідне місто, коли навчалася в школі, брала участь в олімпіадах у 9-11 класах. На міській олімпіаді виборола перше місце з німецької, а на обласній – друге. Окрім німецької вивчаю ще англійську та французьку, хоча обов'язкові тільки дві.
Ви відмінниця?
- У мене є четвірки. Людина не може бути сильною у всіх сферах наук. Все звикла робити сама і так мені більше подобається. Іноземна мова – це така спеціальність, яка залежить від власної посидючості. Її можна частково пояснити, але слова за тебе ніхто не вивчить. Я живу в гуртожитку і, якщо чогось не розумію, запитую та консультуюся у сусідки (у неї перша мова – англійська). Щодо німецької, то тут я намагаюся сама все зрозуміти. До того ж є викладачі, у яких завжди можна все запитати і ніхто за це не засудить.
Крім іноземних мов, Альона ще захоплюється малюванням. В її планах отримати й другу освіту за спеціальністю «дизайн».


Дар’я ЗЕЛЕНСЬКА, першокурсниця відділення журналістики.


 

Потебнянська стипендіатка


Староста групи ЛУ-42, четвертокурсниця Альона Задорожня – іменна стипендіатка. За що дівчина отримала цю високу нагороду, ми запитали у її одногрупників. Юлія Кирстя: "Альона заслуговує на цю нагороду, і не лише тому, що вона моя краща подруга. Вона має глибокі систематичні знання, людина ерудована, творча, критично мисляча, відповідальна та старанна". Губарєва Галина Анатоліївна зазначила наступне: "Я вела у дівчини практичні зайняття. Альона - студентка, яка завжди ставить запитання, а це кожному викладачу приємно. Вона сумлінна, допитлива і відкрита на введення діалогу. І взагалі з нею приємно спілкуватись. Дуже усміхнена, дуже легкий характер, чемна. Вона з тих людей, які запам'ятовуються".
- Почесно отримувати таку стапендію?
- Якщо я її отримую, значить, я не підвела людей, які вірять в те, що я її заслуговую. Я займаюсь тим, що мені подобається. Моя улюблена книга- "Герой нашого часу". Чому саме? Скільки перечитую, знаходжу щось нове. Цей твір саме про людину, яка себе шукає, у якої є все (розум, краса, освіта), але яка не може себе знайти. А, можливо, це для мене застереження: знайти себе і не розсіятись.
- Що потрібно робити, щоб отримати стипендію?
- Перший і другий курс я повністю присвятила себе навчанню. Двічі на тиждень в будні виходила кудись поза університет прогулятися. Звичайно, у вихідні я могла дозволити собі вдома відпочити, погуляти з друзями. Дещо мене образило, що я не отримала в школі золотої медалі. І, мабуть, на першому курсі бажання, що я можу навчатись на відмінно, мною керувало. А на другому, третьому потрібно було вже підтримувати планку.
- Що ти можеш порадити всім студентам?
- Слід навчатись там, де подобається. Ніколи не боятись висловити свою думку і обов'язково працювати систематично.
Науковий керівник дівчини Роман Анатолійович Трифонов: "Альона у мене працює на науковому семінарі ось вже другий рік і зарекомендувала себе дійсно серйозним ставленням до науки. У неї виходять результати, якими можна поділитись, які можна презентувати на серйозних наукових конференціях. Вона займається лексикою, яка відображає психо-емоційний вплив і ми вже брали участь у науковій конференції у Кам'янець-Подільському. Вона доповідала роботу, яку ми писали у співавторстві. І на серйозній дорослій науковій конференції справила дуже хороше враження. Зараз вона теж збирається на конференцію, до того ж із дуже цікавою статтею. Вона зібрала слова типу маніпулятор- маніпулювати і подібні і вирішила з'ясувати, що вони означають, як вони відображені в словниках, чи все відображене. В цьому ж і полягає робота філологів: з'ясовувати значення мовних одиниць, особливо тих, які важливі, найбільш вживані. Мені здається, Альона робить цікаві дослідження."

 

«Прагну зробити внесок у вдосконалення медичної техніки», - Ганна ЧАРОВА, четвертокурсниця радіофізичного,


стипендіат стипендії імені Д. А. Рожанського:
– Д. А. Рожанський - видатний фізик, один із творців сучасного електронного осцилографа, засновника радіофізики в Харківському університеті та Харківської школи радіофізики. Мені випала честь отримувати стипендію його імені. Я стараюся бути гідною цього: з першого курсу навчаюся на «відмінно», працюю відповідально старостою, членом студради факультету, на першому-другому курсах організовувала «Альма Матери» та Дні радіофізичного. Традиційно наша кафедра біомедичної електроніки проводить свята першокурсників.
– А над чим ти працюєш зараз?
– Зараз мій пріоритет – моя курсова робота «Методика визначення електропунктурних точок в організмі людини та методика їх діагностування», яку я виконую під керівництвом проф. Е. Д. ПРОХОРОВА. Результати цієї роботи можна використовувати в будь-якому медичному центрі, спрямованому на комплексну діагностику організму людини чи окремих органів. Планую взяти участь у конференції, що проходитиме в ХПІ та стосуватиметься медичного обладнання і його розвитку.
– А на що ще тобі вистачає часу?
– Раніше мені хотілося отримати ще одну спеціальність. Але сьогодні часу вистачає лише на спілкування з друзями та кілька моїх захоплень. Наприклад, я в'яжу собі речі: завдяки цьому мій гардероб регулярно поповнюється оригінальними речами, то сукнею, чи шарфом, чи шапкою. Обожнюю екскурсії Харківською областю, Кримом та Україною.
– Ще зовсім трохи – і ти закінчиш університет. Що ти зможеш віддати Україні як спеціаліст із біомедичної електроніки?
– Люди завжди хотітимуть їсти та хворітимуть. І медицина, а саме медична техніка, не стоїть на місці, а розвивається шаленими темпами, у тому числі, і завдяки сучасним дослідженням у галузі біомедичної електроніки. Тому я сподіваюся допомогти цьому розвитку та зробити свій внесок у вдосконалення медичної техніки.


А. КАНТ.