Неділя, травня 29, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Все життя – в університеті!

 

Доц. В. О. РЕЗУНЕНКО: «Фундаментальна підготовка і стрімкий розвиток онлайн – це перспективно!»

ВІД РЕДАКЦІЇ. Вячеславу Олексійовичу РЕЗУНЕНКУ, доценту кафедри вищої математики та інформатики факультету ФМІ (мехмату) у році, що минає, виповнилося 80! Вихованець мехмату, знаний у науковому світі учений, на рахунку якого понад 100  робіт із математики. Майже три чверті  життя – у Харківському університеті. Найяскравішим періодом життя, пригадує ювіляр, відзначився період, коли за призначенням першого проректора проф. В.І. Астахова   упродовж шести років стояв у витоків, працював  директором Заочної юнацької математичної школи (ЗЮМШ) на мехматі (прообраз нинішнього Малого Каразінського університету). А ще  30 років відповідав за роботу Опорної кафедри математики Харківського Вузівського центру при університеті.


-  Вячеславе Олексійовичу, яку роль відіграє УНІВЕРСИТЕТ у Вашому житті?

- ВИРІШАЛЬНУ!!!  Мені поталанило на блискучих учителів:  акад. О.В. Погорелов, проф. В.М. Борок, проф. Д.З. Гордєвський, доц. В. В. Рокотянська та багато ін. Моїм прикладом ученого в університеті були акад. О.В. Погорелов, акад. В.П. Шестопалов, проф. В.П. Петренко, член-кор. І.Д. Чуєшов і є акад. В.О. Марченко – зразки високої порядності, гуманізму і безмежної поваги до студентів. Вони високо цінили і  поєднували у викладацькій і науковій  роботі класику знань. Вони вважали, що класична освіта, зокрема фундаментальна фізико-математична  освіта, є підґрунтям науково-технічного зростання суспільства і вміння молоді перенавчатися все життя.  Не лише лекції, а й саме перебування на факультеті створювало особливу професійну атмосферу, стимулювало особливе ставлення до життя,  до навчання, до людей.

- Все змінюється на очах, що резонує науковців?

- Цікаво спостерігати, як за роки моєї праці в університеті змінюються форми та можливості викладання і наукових досліджень. Пам'ятаю, як виглядала і працювала перша обчислювальна машина Урал-1 в університеті у 1961 році (друга в м. Харків). Вона займала величезне приміщення, виконувала повільно елементарні математичні розрахунки, мала мізерну пам'ять у 300 вічок.

- А як Вам сьогодення в онлайн?

- Особливо і швидко увірвався новий режим навчання на відстані в наші будні! Але я не шкодую. До змін треба ставитися без паніки. Швидко адаптувався, може тому що математик. Зараз проводжу наукові обчислення та онлайн-заняття з домашнього ноутбуку за допомогою Zoom. Подобається, бо студенти 24 години на зв’язку і нашим робочим навчальним практикам це не заважає, а дещо підсилює. Можна лише уявити, як стрімкий розвиток технологій трансформує, посилить, наші можливості за п'ять, десять років! Бачу великі перспективи для молоді саме в режимі життя та навчання онлайн. Бачу, що тільки поєднання фундаментальної освіти і ІТ технологій є відповідь викладачів і класичного університету на сучасні виклики суспільства.

- Від чого отримуєте наснагу та щастя? Про що мрієте?

- Відчуваю вдячність і наснагу від праці з колегами, зі студентами, особливо здібними студентами,  науковцями.  Мрію продовжити активну викладацьку та наукову працю.

- І думки перед Новим роком. Що чекаєте під ялинку?

- Чекаю і готуюся до свята, буду планувати успіхи.

Ліна ЗИМОВА