Вівторок, квітня 16, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Дати

 

Іоанн Шанхайський та Сан-Франциський

ВІД РЕДАКЦІЇ. Виповнилося 125 років від дня народження Іоанна Шанхайського та Сан-Франциського – ЄДИНОГО випускника Каразінського університету, причисленого до лику святих. Майбутній подвижник віри народився на Слобожанщині – в селі Адамівка Ізюмського повіту Харківської губернії (нині Слов’янський район Донецької області) в маєтку Максимовичів.


Рід Максимовичів, до якого належав майбутній святитель, був одним з найстаріших українських дворянських родів, відомості про який фіксуються з ХVІІ століття. У фонді рідких видань Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна зберігається цінний експонат – «Сборник сведений о роде Максимовичей». Ця книга була видана в Ризі у 1897 році, невеликим тиражем – лише у 30 примірників. Як відзначає автор, видання було створено «виключно для членів родини, рідних, друзів та добрих знайомих» та не було призначено для продажу. З дитинства Михайло відрізнявся глибокою релігійністю, вночі довго стояв на молитві, захоплювався читанням житій святих. Він збирав ікони, історичні та релігійні книги, грав із іграшковими солдатами -   робив із них  монахів, а з фортець – монастирі.

Коли хлопцю виповнилося одинадцять років, його відправили навчатися до Кадетського корпусу в Полтаві. У 1914 році після закінчення навчального закладу він став студентом юридичного факультету Харківського університету. У 1918 р. Михайло завершив навчання на юридичному факультеті. Після революції він емігрував до Королівства сербів, хорватів і словенців. У 1925 р. закінчив богословський факультет у Бєлграді, а у 1926  - прийняв чернецтво (своє церковне ім’я владика Іоанн отримав на честь свого родича святителя Іоанна Тобольського). У 1934 році майбутній святитель був посвячений у сан єпископа Шанхайського. У цьому місті завдяки його клопотанню був побудований великий собор на честь ікони «Споручениця грішних», організований притулок для сиріт і дітей бідних батьків.

Владика Іоанн заснував Голландську Православну церкву. У 1962 р.  переїхав до США. З 1963 р. – був призначений на кафедру у Сан-Франциско. Під його керівництвом у цьому місті був добудований найбільший православний храм Америки «Усіх святих радість». Владика читав свої проповіді різними мовами, зокрема, грецькою, французькою, англійською та голландською. За скромність у побуті французи називали його Іоанном Босим, адже він вважав за краще ходити босоніж і зношував рясу до дір. З життя владика пішов 2 липня 1966 року.

Пам’ять про подвижника віри не згасає на його рідних землях. У серпні 2018 р. в с. Адамівка Слов’янського району Донецької області, де народився Іоанн Шанхайський, відбулося офіційне відкриття скиту на його честь. У 2021 р. в скиту встановлений пам’ятник святителю.

Марина ГРИГОР’ЄВА, кандидат історичних наук, в.о. начальника відділу міжнародних рейтингів центру зв’язків з громадськістю.