Вівторок, вересня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Квиток у майбутнє


ВІД РЕДАКЦІЇ. Виповнюється півстоліття, як Харківський державний університет, перший в Радянському Союзі, виступив з ініціативою створення у свої стінах Факультету Громадських професій. В університеті і сьогодні трудяться десятки людей, випускників багатьох відділень факультету: журналістики і мистецтвознавців, молодіжних ватажків у школі – піонервожатих і політологів… Ви хочете на лекцію з теорії рок-музики? Будь ласка. Чи, може, вам до вподоби мистецтвознавство? Можна було виконати і таку забаганку.
Майже 50 років тому, в травні 1961, за ініціативи комсомольської організації Харківського університету і було засновано факультет громадських професій. З кожним роком кількість спеціальностей зростала. Спочатку тут навчали журналістів, мистецтвознавців і організаторів художньої самодіяльності. А в 1986 р. спеціальностей було аж 17! Кожен бажаючий міг безкоштовно і без відриву від основної професії отримати другу освіту. Два роки – і ти тримаєш в руках заповітний другий диплом. Бажаючих його отримати збиралось все більше і більше. Закінчивши навчання за обраною спеціальністю, студент отримував справжній документ про другу вищу освіту. За ним ти міг влаштуватися на роботу за другою професією.

За роки перебудови факультет помер, як померла і та держава, і та молодіжна організація, яка його народила… Факультету немає вже понад два десятиліття, але є люди, для яких він став невід’ємною часткою майбутнього успіху, квитком у життя. Траплялось, що додаткова спеціальність ставала основною професією. Для існування і розвитку ФГП працювали безліч талановитих та високоосвічених людей. У роботі брали участь і досвідчені викладачі, і амбіційні студенти.

Ваш кореспондент зустрівся із випускниками ФГП. Розповідає Василь Іванович ТАНЦЮРА, доктор історичних наук, професор, секретар комітету комсомолу 60- рр.: «Намагання активізувати соціально-політичну діяльність стало поштовхом до створення такого факультету. Важлива роль у реалізації задуму належить Плахотному Олексію Федоровичу. Великих зусиль доклали Руслан Якович .Пиріг, Олександр Миколайович Карпов і багато ін. ФГП займався підготовкою лекторів, працівників культурно-освітніх закладів. Навчальні дисципліни викладали спеціалісти з гуманітарних наук. Це була корисна справа для життя всього міста. У своїх доповідях, лекціях студенти вільно висловлювали власні думки щодо різних питань. Така ситуація подобалась не всім тодішнім діячам. Мабуть, незалежність у судженнях і стала причиною для зменшення зацікавленості та зникнення факультету.»

Георгій Володимирович МІЛЮХА, викладач факультету туристичного бізнесу, випускник ФГП згадує студентські часи: « Паралельно з навчанням на історичному протягом двох років я відвідував лекції з соціології на ФГП. На факультеті було представлено найрізноманітніші спеціальності. Це і художники-оформлювачі, і соціологи… Тут кожний міг знайти заняття до вподоби. Традиційно факультетом займався комітет комсомолу, що також приділяв багато уваги розвитку талантів та здібностей студентів. Він надавав кожному студенту можливість самореалізуватися. Наприклад, оперзагони. Багато їх учасників стали гарними міліціонерами. Існує думка, що відсутність таких загонів призвела б до зростання рівня злочинності на 70% тільки в Дзержинському районі міста… Спільна праця і відпочинок зробили студентів друзями назавжди. Ще й досі на день народження комсомолу ми збираємося разом, святкуємо, згадуємо минулі часи»

На факультеті була представлена і така цікава спеціальність як ведучі дискотек. Саме такою є друга освіта Олега Михайловича СИМКА. Цікаво, що його навіть було обрано найкращим ведучим дискотек СРСР! «Понад 100 студентів навчалися на цій спеціальності. Нам читали лекції з теорії джазу, року, популярної музики. Одним із викладачів був Коротков Сергій Іванович – блискучий лектор і професіонал своєї справи.» - розповідає Олег Михайлович.

Сергій Іванович НАЗАРЕНКО, кандидат філософських наук, доцент кафедри політології, закінчив відділення лекторів-міжнародників факультету громадських професій у 1975 році, а вже у 76 став командиром студентського будівельного зонального загону: «Ми надавали реальну допомогу в освоєнні Західного Сибіру. Їздили працювати на Північ. Безмежною була наша Вітчизна! Пам’ятаю, коли минали Уральські гори, з вікна поїзда розглядали знак, що розмежовував Європу та Азію. Зупинялися, виходили…. Важко описати відчуття, коли з одного боку знаходиться одна частина світу, а з другого – інша… Умови праці були важкі. Особливо дошкуляли комарі. На цю тему і анекдоти складали:
Чого комарів б’єш, - запитують.
Бо кусаються!
Не комарів, а коефіцієнти(доплату) б’єш.
За роботу ми отримували гідну зарплатню. Одній студентці навіть було вручено медаль за важку працю штукатурниці. Харківські загони були передовими. У Надимі і досі є вулиця Харківська, названа на нашу честь.»
Великою заслугою таких будівельних загонів, особливо СБЗ «Комунар» та самого Єгора Володимировича, комісара цього загону, стало встановлення пам’ятника студбатівцям. Це вони – наші ровесники, тоді зібрали своєю працею і наполегливістю кошти (за 5 років – 100000! крб..) на спорудження пам’ятника студбатівцям. І відстояли право пам’ятника на існування.
Комсомольська організація університету за часів свого існування сприяла розвитку талантів, творчій реалізації, вихованню працелюбства студентів. Одну з найважливіших ролей у реалізації цієї мети відіграв факультет громадських професій. ФГП подарував Харкову тисячі випускників, серед них багато визначних особистостей. І сьогодні для них факультет назавжди залишиться не просто приємним спогадом, а відповідальною і незабутньою юністю, може, навіть ще чимось більшим…


С. ШКУРАЙ , першокурсниця відділення журналістики.