Харківський університет в евакуації

ВІД РЕДАКЦІЇ. Продовжуємо ювілейну рубрику до 80-річчя початку найстрашнішої війни в історії людства і нашого народу  – Великої Вітчизняної.  Заграва Другої світової війни  у червні 1941 наблизилася до радянських  кордонів  і на сході, і на заході. Війна стояла на порозі… А змужнілому Харківському університету належало  вписати у свою історію ще одну дивовижну сторінку. Ми писали у минулому номері, як в одному пориві стали університетчики разом із усім народом  на захист рідної Землі. У передвоєнні роки, як розповідала університетська газета «За більшовицькі кадри». У школі медсестер, відкритій у лютому 1940, навчалися 227 кращих першо- і другокурсниць. Із деякими із них  вже у 70-ті роки мені пощастило спілкуватися : Валентина Олександрівна Захарчишина, біолог, Катерина Дмитрівна Єрмоленко, економіст, Лідія Олександрівна Бєрєзнікова, філолог…Вони прошли надлюдськими дорогами ВІЙНИ і вписали героїчну сторінку в історію рідного університету!(Див. фото)

…На початку грудня 1941 р. у далекій Кзил-Орді  Казахстану уже  з'явилися 70 викладачів Харківського університету і близько 130 студентів.  Університет почав працювати  в евакуації.. У лютому 1942 р. було тимчасово об»єднано Харківський і Київський університети в Об»єднаний Український державний університет.  Університет приступив до роботи у складі п»яти факультетів – фізмат, хімічний, історичний, біологічний та філологічний, а на початку 1943 р. став діяти ще й юридичний.факультет. Три чверті студентів – були дівчата. Після занять студентки тяжко трудилися на спорудженні зрошувального каналу в 16 км. Студентки працювали і на заготівлі палива: по 4-5 денних норм заготовляли ніжні дівочі руки -  а це ШІСТЬ складометрів саксаулу!. Студенти  розвантажували баржі, трудилися на  підсобному господарстві, збирали врожай, очищали рис, трудилися самовіддано! За заготовку саксаулу та спорудження зрошувального каналу Університет було нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної рада Казахської РСР… Студенти після занять читали лекції, випускали стінгазети, проводили мітинги, обговорювали зведення Радінформбюро із фронтів Великої Вітчизняної.. Студентка фізмату В. Федорець згадувала по війні: «Місцевком для самостійної роботи виділив студентам  в педінституті невеличку кімнату. Бажаючих там попрацювати було дуже багато. З 8 до 10 вечора не подавали світла. Всі чекали 12 год., щоб навчатися… Дані про навчання студентів: у  1943-44  навчальному році відмінників навчання було 40,8% і лише 1,1 %  боржників.  Навіть наукова робота студентів була спрямована на вирішення ПРАКТИЧНИХ питань. Наприклад біологи та хіміки уклали договір з аптеко управлінням і брали участь у виробництві медикаментів. Геологи працювали у пошукових партіях. Все для фронту! Все – для Перемоги! Тил працював для фронту. А фронт уже посунули на Захід. Були звільнені  Північний Кавказ, Воронеж, Ростов-на-Дону… 23 серпня  1943 р. салютували звільненню  другої столиці України – рідного Харкова.. Всі у Кзил-Орді обговорювали таку жадану звістку: повернення додому. На початку грудня 1943 р. Марія Петрівна Жукова (в минулому номері ми писали про цю  прекрасну університетську жінку) виїхала до Харкова, щоб підготуватися до повернення всього колективу.   17 травня 1944 р. Харківський університет виїхав до Харкова. Багате і квітуче довоєнне місто  лежало в руїнах… У руїнах лежали корпуси навчальні, студентські гуртожитки… Були розграбовані лабораторії.  А в ЦНБ на вул.. Університетській фашисти влаштували КОНЮШНЮ… ДАЛІ БУДЕ

О.НОВИКОВА.