Субота, жовтня 19, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

«Я – щаслива людина!»

Геннадій Олександрович БОРДУН, помічник першого проректора, секретар Ради ректорів відзначає ювілей.
– Геннадію Олександровичу, 70 – це багато чи мало?
– Історично – це мало, фізіологічно – багато. Для мене особисто найважливішим є те, що протягом усіх років життя я навчався. І на даний момент за плечима – гарний науковий стаж.
– Коли доля пов’язала з Каразінським університетом?
– З 1975 року я працював головним лікарем студентського будівельного загону, у складі якого трудилися понад 1200 людей. Володя Катрич (нині проф. В. В. Катрич) був командиром загону. У загоні трудилися Надя Крейдун (проф. Н. П. Крейдун), Володя Александров ( проф. В. В. Александров) та багато ін. університетських вихованців. Я – медик за професією. Із 1978 по 1992 рр. я був головним педіатром м. Харкова, а вже з 1992 і до 2000 року я обіймав посаду головного лікаря області. А коли завершився контракт , мені запропонували посаду помічника першого проректора в Каразінському університеті. Із того моменту моє життя щодня пересікається із нашою славною альма матер. Працюю пліч-о-пліч із Вілем Савбановичем (у 2006 році нашого ректора обрали головою Ради ректорів, я обійняв посаду секретаря Ради ректорів).
- Згадуючи найяскравіші моменти свого життя, чи можете ви назвати себе щасливою людиною?
– Я – вихованець Комсомолу. Служив в армії. Звичайно, мій життєвий шлях був тернистим, але шкодувати про щось – це невдячна справа. Все, що зі мною відбувалося, – виховало в мені такі якості, як доброта, любов до ближнього, довірливість, працевитість, усвідомлення своєї справи та потрібність суспільству, постійний потяг до знань. Моє життєве кредо: «Думай добре, думки створюють гарні вчинки».


О. КОСТІНА.