З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ. У жовтні 2014 в стінах університету відбулася дуже помітна подія - презентація книги «Основа. Каразіни» Лариси ДЕШКО, правнучки В. Н. Каразіна. Вона зацікавила передусім краєзнавців, мистецтвознавців, музеєзнавців та культурологів: вперше було опубліковано понад 100 старовинних фото із особистих архівів родин Каразіних, Геращенків, Дешків, Коровиченків та Панасюків. Лариса ДЕШКО дослідила життя поколінь Каразіних із притаманним їй темпераментом і наполегливстю. Особливу увагу автор приділила постаті фундатора Харківського університету: «Я вирішила створити психологічний портрет Василя Назаровича, змалювавши його в стилі пуантилізму, маленькими крапочками. Розкрити його образ через опис його великої родини, його пращурів та нащадків. Я розібрала зміст епітафії на Василя Назаровича, що знаходиться в Миколаївському некрополі, де він похований, описала пам’ятник Каразіну біля ХНУ а також проаналізувала деякі його духовні вислови».
В межах презентації Лариса ДЕШКО зосередилась на зв’язку того, що напрацювали Каразіни з нашим сьогоденням. Вона опікується могилою Василя Назаровича в Миколаєві, підтримує стосунки з Кручанською школою, заснованою Василем Назаровичем для дітей кріпаків у 1806 році, опікується могилами Івана Назаровича (брат В.Н.) та його сина Івана Івановича Каразіних в Краснокутському дендропарку. Сьогодні її родина працює над оформленням облікових карток на ці могили з метою постановки їх на державний облік і занесення їх до Державного реєстру пам’яток історії та культури України.
Особливо зворушливо бриніли в устах Лариси Олегівни слова Василя Назаровича: «Ми зробимо незрівнянно більше, ніж передбачають наші недоброзичливці, вони виміряли свої політичні можливості, але для виміру нашої упертості в добрих справах не мають вони масштабу». Пані Лариса сприймає слова про упертість в добрих справах як особисте гасло і подарунок їй від предка.
Яскрава сторінка – екскурс в історію створення пам’ятника Василю Назаровичу Каразіну. Як відомо, скульптор І. І. Андреолетті виліпив три проекти монументу, а архітектор О. М. Бекетов намалював ще два. Лариса Олегівна зазначає, що у першому випадку фундатор університету виступає як поет-мрійник, що звертається до Творця. Другий монумент показує В. Н. Каразіна як педагога, що заохочує молоду людину до праці, третій же, втілений у бронзу, демонструє постать державного діяча, упевненої у своїй правоті людини.
Презентація завершилась обговоренням книги. Каразінознавство навіть на сучасному етапі має багато «білих плям», які по силі заповнити науковцям. Про це свідчить, зокрема, нещодавнє відкриття студентів історичного факультету: вони знайшли лист Василя Назаровича Каразіна, датований 8 жовтня 1837 року. Його ксерокопію Ларисі ДЕШКО передала заступник директора Центральної наукової бібліотеки Валентина Григорівна Мохонько.
Культуролог Михайло Михайлович Красиков, автор передмови до книги та модератор заходу, зазначив: «Основа. Каразіни» – фундамент для розуміння того, ким були Каразіни та чим зараз є університет. У всіх представниках родини – дух винахідництва, здоровий авантюризм, і головне – те, що Л. Толстой називав «скрытой теплотой патриотизма», а це надзвичайно актуально для сьогодення».