Учитель року-2021!

Покажемо на власному прикладі!

ВІД РЕДАКЦІЇ: Юля ЯНЧЕНКО – вчителька української мови та літератури. У 2021 році стала переможницею конкурсу «Учитель року». Родом із Харківської області, селища міського типу Близнюки. Закінчила Близнюківский ліцей (фізико-математичний профіль). Вступила до філіалу Київського університету культури та мистецтв (Харківський факультет), бо з раннього дитинства обожнювала виступати на сцені. Але любов до слова все ж перемогла, і у 2007 році Юля стала студенткою філологічного факультету (спеціальність «Українська мова та література») Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Юля ЯНЧЕНКО:

– Я мала великі сумніви при вступі до Каразінського, бо не була впевнена, що зможу взагалі туди потрапити, хоча і закінчила ліцей із золотою медаллю. Отак нами керують страхи…

– Не пожалкували потім, що обрали гуманітарний шлях? Можливо, треба було продовжити творчу діяльність?

– Ні, я не шкодую. Дуже рада, що моя доля склалася таким чином, що я потрапила до Каразінського університету.

– Як проходили Ваші студентські роки?

– Мої студентські роки асоціюються з бібліотекою на вулиці  Університетській! Я багато часу  приділяла навчанню, зокрема науковим дослідженням. На першому курсі  спробувала себе на університетській сцені, брала участь у концертах, але якось не склалося… Тому вирішила зосередитися саме на професійному розвитку, пов’язавши свою діяльність безпосередньо з мовознавством (брала активну участь у студентських науково-практичних конференціях різних рівнів).

– – Коли Ви відчули, що хочете бути викладачем?

–     – Знаєте, я до п`ятого курсу точно не планувала працювати в школі; з упевненістю казала, що ніколи не буду вчителем. Дослідження, мовознавчий аналіз – ось те, що мені справді подобалось. По закінченню п`ятого курсу не вдалося потрапити на денну аспірантуру, і я вирішила, що треба йти працювати. Випадково дізналася, що в Харківській гімназії № 6 «Маріїнська гімназія» є вакансія. Ця школа була мені знайома, бо там проходила університетську практику. Ось так і визначилася з місцем роботи, але виключно на період написання дисертації (я стала здобувачем кафедри філологічного факультету). Але «зірки зійшлися», мені вдалося влаштуватися в чудову гімназію, де й працюю нині.

– – Чи складно працювати з дітьми?

–     – Я викладаю в 5-11 класах, складнощі є всюди, але ми спроможні їх вирішувати. Варто розуміти, що найголовніше –  результат. Часто говорять: «А ось ми були не такими, іншими…». Мені здається, що все це неправда, діти гарні завжди, бо вони – діти. Ми живемо в той час, коли підростає інше покоління, яке сприймає все по-своєму, і складно не їм, а нам, бо ми повинні зрозуміти їхнє бачення, знайти підхід до кожного. Я сьогодні класний керівник 6-го класу, іноді буває складно, є моменти, коли ти боїшся втратити їх увагу, розуміння. Стосовно викладання, то інколи буває важко зацікавити, бо діти ери гаджетів та інтернету  вже багато чого бачили й знають. Доводиться не просто пояснювати матеріал, а пов’язувати його з чимось, що було б актуальним для учнів зараз. Я привчаю дітей розмовляти українською на уроці й у побуті, залучаю через Instagram, Tik Tok,  бо саме там вони проводять більшу частину свого часу. Дійшла висновку, що, якби там не було, потрібно зацікавлювати власним прикладом, бути для дітей авторитетом, на який хотілося б рівнятися.

– – Як Вам звання Вчитель року?

– Якщо чесно, то я ще не усвідомила до кінця все, що зі мною відбувається. На початку квітня ми представляли Харківську область на всеукраїнському етапі конкурсу «Учитель року-2021». На вступній конференції представники оргкомітету конкурсу зазначали, що всього було зареєстровано чотири тисячі осіб, а в третій тур пройшло всього 25 учителів-представників кожної області. Тоді я усвідомила, що, напевне, це  дійсно круто, і треба старатися та працювати ще більше. Звичайно, є й інший бік цієї медалі:  велика відповідальність, бо ти вже представляєш не тільки себе, а й усіх освітян області. І, якщо ви помітили, то повторюю займенник «ми», бо це не тільки моя перемога, це перемога великої кількості людей, які допомагали мені подолати цей шлях.

Мені вдалося гідно представити Харківську область. Я стала фіналісткою всеукраїнського конкурсу, потрапила в 10-ку кращих. Так, я не стала переможцем, але звикла завжди вважати, що які б ситуації не траплялися в житті – це все досвід. І тільки від осмислення людиною цього моменту залежить, яким буде цей досвід, позитивним чи ні.

– – Чим для Вас цей конкурс був корисний?

– Класно те, що ти постійно розвиваєшся, опановуєш нові методи, технології. Ти вимушений вийти з власної зони комфорту та дозволити собі рости. Коли завершився міський етап, я усвідомила, що по-іншому стала ставитися до професії вчителя та отримала навички, які допоможуть створити той самий ідеальний урок.

– – Щоб Ви могли б порадити викладачам?

– Попри те, що ми фахівці своєї справи,  не треба забувати, що ми, у першу чергу, люди, особистості та приклади для своїх учнів. Ми не повинні боятися показувати свої якості, бо ідеалів не існує. Кожен має якісь захоплення, уміння, які можуть вражати. Я переконана, що тільки особистий приклад успішного вчителя зможе допомогти виховати успішного учня. Адже це і є наше найголовніше завдання. Бажаю усім міцного здоров’я, миру й перемоги нашій країні!

Ю. БРЄЖНЄВА