Четвер, березня 28, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Особистості

МАРІЯ ПЕТРІВНА ЖУКОВА: ОДНА ДУША З УНІВЕРСИТЕТОМ

Вона не дожила до свого 96-річчя всього декілька тижнів — людина-історія, легенда. Жива історія і живий зразок служіння своєму університетові. Молодою дівчиною із немовлям на руках прийшла Маруся на робітфак ХІНО у 1929 р. Прийшла із найбіднішої сім’ї із с. Одноробівка Золочівського району, де дітей було аж десятеро, годувальників — один і землі — всього-нічого… Першим її ректором у відновленому університеті, який визначив долю дівчини був Я.С. Блудов.

Першим її колегою, другом, старшим товаришем і зразком ЛЮДИНИ став ректор Харківського університету з 1945 по 1960 рр. академік І.М. Буланкін. З Іваном Миколайовичем вони йшли пліч-о-пліч аж 31 рік до несподіваної смерті останнього. Це вони у роки жорстких репресій зберігали для Батьківщини її інтелект, її еліту — вчених і співробітників ХДУ… Він — неповторний ректор, вона — незамінний завідувач першого відділу. Це боліло їй до останнього дня. І в останній день народження (у лютому Марія Петрівна відзначала свій день народження) сама завела розмову про ті роки і розповідала нам, її гостям, розповідала і розповідала… І ми домовилися зустрітися знову. Навіть авто вже Ілля Іванович Залюбовський замовив нам на поїздку до Люботина, де останні роки у онуків мешкала Марія Петрівна. Але ми не встигли всього на один день… Тепер залишилася пам’ять і вічність. І прагнення так само любити рідний університет і служити йому, як це робила вона. Марія Петрівна і її ровесники жили за кредо університету: порядно, чесно, відповідально і вірно істині. Такими вони і йдуть від нас, світлої пам’яті.

О.НЕРУХ, редактор газети.