Субота, квітня 20, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Ваша Величність, ЖІНКО!

 

Зіркові жінки університету

ВІД РЕДАКЦІЇ. Коли ви востаннє дивилися на зоряне небо? Ми дивимося на мерехтливі зірочки… Кожна з них - це ціла історія, свій Всесвіт. Як ми Вам і обіцяли даруємо до 8 Березня обіцяне: наша Аня УДНІКОВА зібрала історії зіркових жінок КАРАЗІНСЬКОГО.  Жінок-астрономів.  Неповторних жінок-зірок учених.

…У нашому університеті зоряне небо вивчають, на жаль, дуже мало жінок. Але кожна з них - зірка. І сьогодні, коли весна вже на порозі, коли наближається жіночий день, я вирішила поговорити з жінками-астрономами про роботу, про науку, про весну.  Опанасенко Лідія Григорівна, провідний інженер Інституту астрономії ХНУ імені В.Н. Каразіна, хранителька Музею астрономії ім. М.П. Барабашова, розповіла про долі тих, хто вже навічно став однією із зірок Всесвіту. Цей текст про красивих, розумних, сильних жінок нашого університету!

Зірка, що народжується!

Подорож зоряним небом я розпочну з нашої розмови із зіркою, яка у науці недавно. МИХАЙЛОВА Софія закінчила кафедру астрономії і космічної інформатики, сьогодні -  аспірантка фізичного факультету та за сумісництвом - молодший науковий співробітник НДІ астрономії. У серпні-вересні 2019 р.  брала участь у міжнародній школі "Natural Space Risks" у секції "Near-Earth Objects" (“Астероїди, що зближуються із Землею”), яка проходила у Франції на базі Паризької обсерваторії.


- Софіє, що надихнуло займатися наукою?

- Змалечку я дуже любила енциклопедії. Подорослішала, спочатку навіть не знала, куди вступати. Усе змінилося, коли від енциклопедій я перейшла до серйозніших книг. Я відкрила для себе різноманітність космічних об’єктів і методів їх дослідження, впевнилася, що хочу присвятити наступні роки вивченню саме астрономії. Уперше я доторкнулася до науки ще на першому курсі, коли потроху допомагала науковцям та виконувала прості задачі.

- Чим є для вас ваша робота?

- Робота - це моє натхнення та повітря; це те, без чого я не уявляю свого життя. Це всебічне вдосконалення, зміцнення розуму та ерудиції. Багатьом людям складно уявити, що жінка може присвячувати час інтелектуальній і фізичній  роботі. Усе ускладняється тим, що, окрім роботи, жінки працюють і вдома для дітей та родини. І часто доводиться робити вибір, і не завжди перемагає наука. Але, незважаючи не це, статистика потихеньку рухається у бік гендерної рівності. І з часом міф про жінку та її місце піде в забуття, це неминуче.

- Прийшла весна, а з нею Міжнародний жіночий день...

- Весна підводить нас до коротших ночей, довших днів. Сонце проводжатиме вас до самого дому. Синтез вітаміну D допомагає людині краще себе почувати, наступає Весна квітів, зелені,  розквітання,  нових сил... А для мене Весна - прекрасний час для постановки нових задач та вирішення давніх труднощів.

- Чого ви бажаєте тим дівчатам, які планують пов’язати своє життя з наукою?

- Нічого не бійтеся! Найкращій вибір можете зробити тільки ви самі. Читайте книжки, спілкуйтеся з однодумцями, не соромтеся ставити питання і не думайте, що можете здатися нерозумними. Будуйте цілі та прагніть їхньої реалізації!

Професорська доля: 8786 «Belskaya».

Наступна зірка — Ірина Миколаївна БЄЛЬСЬКА, доктор фізико-математичних наук, завідувач відділу фізики астероїдів і комет НДІ астрономії, професор кафедри астрономії та космічної інформатики, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Її ім’я Міжнародний Астрономічний союз присвоїв астероїду під номером 8786 «Belskaya».


- Ірино Миколаївно, як давно ви займаєтеся наукою?

- З третього курсу університету: за плечима вже понад 40 років наукової діяльності, 10 і з них - працювала за кордоном, але я завжди поверталася до рідного університету. А починалося все з дитячої мрії полетіти до космосу, як, мабуть, і в багатьох з мого покоління, чиє дитинство припало на еру Юрія Гагаріна. Приваблювало небо, його таємниці, хотілося бути причетною до великих відкриттів, нові можливості для яких відкрила ера космічних досліджень. Сьогодні моя робота -  частина мого життя. Робота, родина, спорт - це завжди мене надихало. Жінкам у науці складніше. Наукові дослідження передбачають повну віддачу, і жінка часто змушена вибирати між наукою та родиною. Саме тому жінки, успішно почавши наукову кар’єру, частіше йдуть з науки, ніж чоловіки. У нас є багато талановитих студенток, які після блискучого завершення магістратури не збираються продовжувати кар’єру в науці. У той же час, як член журі національної премії Лореаль ЮНЕСКО для жінок в науці, я бачу, що в Україні зростає кількість успішних жінок, яким вдалося гармонічно поєднати наукову роботу й родину та досягти високих наукових результатів.

- Весна для ВАС?

- Моя улюблена пора року. Дуже люблю подорожувати весною, особливо коли вдається подовжити весну, потрапити з пізньої весни в ранню. Сподіваюся, цьогоріч весною пандемія коронавірусу піде на спад, і ми повернемося до нашого звичного життя.

- Чого б Ви побажали дівчатам-початківцям у науці?

- Дівчатам, що збираються пов’язати своє життя з наукою, бажаю мати гарних вчителів і підтримку близьких людей, ставити складні задачі і пробувати себе в різних галузях науки, досягти високого рівня професіоналізму і ніколи не займатися імітацією наукової діяльності!

Анна УДНІКОВА.