Понеділок, жовтня 25, 2021

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

До 250-річчя В.Н.Каразіна!

ПЕРШИЙ БІОГРАФ В.Н.КАРАЗІНА

ВІД РЕДАКЦІЇ. Перша повна і фундаментальна біографія В.Н.Каразіна була написана Г.П. Данилевським, відомим письменником другої половини ХІХст. Г.П.Данилевський увійшов в літературу зі своєю темою: легенди, люди, побут і мораль милої і любої його серцю України. У літературній критиці романи письменника дістали назву «художньої етнографії». Імена цих двох видатних людей свого часу пов’язані одним спільним: любов’ю до рідного краю – Слобідської України.

Г.П.Данилевський козацько-дворянського роду із с. Пришибі Ізюмського повіту Харківської губернії. Маючи блискучу освіту, був одним із найосвіченіших людей свого часу в Росії. Але Слобожанщина посіла провідне місце у його творчості. У його державній та громадській діяльності, у його публіцистичних творах.

У 1866 р. під час свого чергового перебування на батьківщині Г.П.Данилевський видає збірник «Харьковская старина», до якого увійшли біографії Г.С.Сковороди, В.Н.Каразіна, Г.Ф.Квітки-Основ’яненка. Ці нариси, написані на багатому фактичному матеріалі, лягли в основу праць, присвячених життю і діяльності названих просвітителів. Академія Наук Росії, підтверджуючи наукову цінність збірника «Харьковская старина», присудила Г.П.Данилевському Уваровську премію за праці з літератури та історії.

Спираючись на конкретні факти із життя Василя Назаровича, Г.П.Данилевський прагне до максимальної об’єктивності. Суперечні риси характеру Каразіна – його темперамент, імпульсивність, неадекватність ідей та вчинків – не закривають для Григорія Петровича величі виконаної місії: «…блистательная пора, когда тридцатилетний пылкий молодой человек В.Н.Каразин взялся за основание университета в Харькове».

Про свою роботу над біографією прославленого земляка Данилевський пише: «Сухие и сжатые данные из многих разнородных источников на первый раз, кажется, должны быть предпочтены голословной, хотя может быть и более занимательной критической работе об этом человеке. Мой очерк только указания, кажется, добытые не без труда..  Теперь на этой канве всякому, кто бы пожелал, легко будет проследить эту жизнь у самого ее источника и сказать о ней положительное мнение». Так археографічний твір Г.П. Данилевського поклав початок багатоплановій літературі про В.Н.Каразіна.

Г.П.Данилевський ніколи не сумнівався, що «заслуги Каразина на пользу Украины останутся навсегда памятными». Під час ювілейних торжеств у 1865 році, присвячених 60-річчю заснування Харківського університету, звертається до Харківської громади з пропозицією необхідності створення пам’ятника Василю Назаровичу і навіть називає місце його встановлення – Університетську гірку! Так любов до рідного краю, розуміння необхідності освіти народу, активну діяльність на благо рідної Слобожанщини навічно вписали в історію імена двох видатних синів України: В.Н.Каразіна, засновника першого на Лівобережжі України університету, та Г.П.Данилевського, який зрозумів розумом і серцем значимість подвигу В.Н. Каразіна, і став першим його біографом, зберігши для нащадків увесь пафос життєпису видатного діяча.

Доц. М. С.ЛАПІНА.

Із архівів редакції газети "Харківський університет"