Honoris Causa
СІМЕЙНИЙ КАРАНТИН
ВІД РЕДАКЦІЇ: У 2019 році газета «Харківський університет» публікувала інтерв`ю із директором Харківської обласної філармонії, заслуженим діячем мистецтв України, Почесним доктором університету Ю. В. ЯНКОМ. Цього разу я вирішила завітати у гості до всесвітньовідомого диригента і запитати, як живеться творчим людям у період карантину. Юрій Володимирович зустрів мене дуже привітно, у колі родини, але нестандартно, у форматі-онлайн.
Раніше вважала, що люди, які досягли вершин у житті - дуже поважні, з ними складно знайти спільну мову. Подібні думки розвіялись, коли у 2019 році я завітала до філармонії і поспілкувалася з Юрієм Володимировичем (тодішня тема - «Почесний доктор Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна»). Я дуже хвилювалася перед тією зустріччю, але після декількох хвилин інтерв`ю зрозуміла, що поруч зі мною не тільки талановитий діяч культури, але й просто добра, щира людина. Цього разу переді мною і нашими читачами відкрилася інша сторона нашого героя. Юрій Володимирович постав у ролі лагідного татуся, якого просто обожнює дворічна донечка Марійка, вона знаходилася разом з татом під час інтерв`ю та гралася гумовими качечками. Не знаходжу таких слів, аби передати цю зворушливу атмосферу…
– – Юрію Володимировичу, як там Ваша мантія? Коли останній раз одягали?
– – Мантія разом з академічною шапкою знаходить у моєму кабінеті, у філармонії. На жаль, не одягав ще ні разу, але дуже часто поглядаю, милуюся та чекаю слушного моменту. Якщо бути чесним, то я б носив щодня це бездоганне вбрання, бо розумію, що означає бути почесним доктором ХНУ ім.В.Н.Каразіна, але, боюсь, що у нашому світі мене зрозуміють неправильно.
– –Як пройшов минулий рік?
– – Дуже сумно. Приблизно з березня у мене не було гастролей. З колективом був лише один виступ у Маріуполі. Обірвалися й усі майстер-класи, концерти. Ось, наприклад, не відбувся концерт у Мексиці, Чехії. Найжахливіше те, що вдома, у Харкові, ми - без публіки. Був момент у вересні, коли зіграли для малої кількості людей. Звичайно, що це була не повна зала слухачів, бо ми дотримувалися карантинних заходів. Стосовно публіки, мушу запевнити, це жахливо, бо артист без слухачів – не артист. Та що ж робити, таке наше життя! Можливо, якщо б люди дотримувалися правил карантину та носили захисні маски, використовували антисептики і просто турбувалися про власне здоров`я, то все було б інакше. Культура – це не тільки відвідувати філармонію та кидати сміття до урни! Культура – це, перш за все, повага до інших, дотримання правил гігієни. Ситуація в Україні нагадує мені роботу двигуна, який йде у повний рознос і з кожним днем все гірше і гірше.
– –Чи дотримується колектив правил карантину?
– – Звичайно, що кожен скрипаль сидить за окремим пультом, не концертмейстеру перегортають ноти, а він – це створює дискомфорт. Музиканти духових інструментів сидять дуже широко один від одного, через це губиться компактність, порушуються закони ансамблю.
– – Юрію Володимировичу , як ви вважаєте, як довго триватиме карантин?
– – Важко сказати, скільки часу триватиме пандемія. Ольга Голубовська, врач-інфекціоніст, каже, що це буде десь до середини квітня. На мій погляд, якщо говорить такий спеціаліст, як Голубовська, то скоріш за все так буде, а там подивимося!
– – Знаємо, що у філармонії був круглий стіл, який проходив у форматі онлайн на тему «Рідна мова». Скажіть, чи плануються концерти у такому форматі?
– – Ми давно це робимо. Коли розпочиналася реконструкція, уже тоді у проекті була закладена можливість онлайн трансляції, на жаль, не вистачило коштів для остаточного завершення. Технічні можливості для цього передбачені, але поки що немає обладнання, але все попереду! У нас були виїзні онлайн трансляції: 6 липня закривали сезон, улітку, серед снопів грали для хліборобів Вовчанського району. Окрім цього у мережі з`явилися записи з усіх наших концертів. Нещодавно я диригував оркестром на відкритті фестивалю «Харківські асамблеї», публіки взагалі не було, лише пряме включення. Грати без публіки четвертий концерт Бетховена або Увертюру «Прометей» Бетховена – складно, бо ти не отримуєш зворотного потоку енергії. Артист заряджається публікою, а публіка – артистом. Навіть найдорожча апаратура не в змозі передати людської енергетики.
- –У вас нещодавно був день народження! Розкажіть, як Ви відсвяткували?
- – Зранку я був на роботі, мене привітав колектив, потім святкував удома, разом з моїми дівчатами: дружиною Юлею та дворічною донечкою Марією. Нам було добре разом! Отож, у мене, як і в більшості з нас – сімейний карантин. Наостанок нашої розмови хочу скористатися змогою ще раз подякувати моєму улюбленому університету! Кожного дня я переглядаю новини в соціальних мережах, і мені гріє душу, що університет живе, рейтинги зростають з неймовірною швидкістю. Безкінечна повага шановному БАКІРОВУ Вілю Савбановичу, який керує нашим храмом науки! Хочу, щоб якомога скоріше у Харкові з`явився проспект названий на честь Василя Назаровича Каразіна, бо я розумію, що нашого міста не існувало б без університету, усе завдяки Каразіну! Передаю щирі вітання дружній університетській родині з нагоди 216-ої річниці від дня народження! Віват, славетний Каразінський!
Юля БРЕЖНЄВА
>