Особистості

«60 років життя»: Михайло Захарович БЕРДУТА

ВІД РЕДАКЦІЇ: У році, що минає, відзначив 85-й день народження доцент кафедри історії України, заступник декана історичного факультету з навчальної роботи Михайло Захарович БЕРДУТА. Михайло Захарович – людина університетська, людина, відома у громаді відома, непересічна творча особистість. Найближчим часом побачить світ книга власних спогадів ювіляра «Сторінки мого життя: спогади і роздуми», над якою історик працює сьогодні.

- Михайле Захаровичу! А коли б повернути час назад, щоб обрали?

- Безумовно обрав би Каразінський знову, безумовно… Коли я в 1960-му р. подав документи на вступ до Харківського університету, був безмежно щасливий. Я тоді  служив в армії, на строковій службі, грав в оркестрі, і кожного року ми готувалися до параду на головному майдані Харкова. Я не зводив очей з цієї величної, прекрасної споруди УНІВЕРСИТЕТУ, і мріяв там навчатися. А коли ж зрештою вступив на історичний, то мушу нагадати  слова О. Гончара: «Коли я переступив поріг університету, у всьому місті, гадаю, не було людини, щасливішої за мене, здійснилася заповітна мрія: з радісним завмиранням серця ступив я в цей сонячний Храм науки…».

Михайло Захарович народився у с. Яблучне Сумської області. Дитинство припало на тяжкі післявоєнні роки, але жив захоплено: займався спортом, грав у драматичному гуртку, співав у  хорі школи. У 1948 р. голова колгоспу запросив із Харкова викладача музики (духових інструментів), у школі з’явився духовий оркестр, де Михайло став найактивнішим учасником. А далі його та ще двох здібних хлопчиків було направлено навчатися музиці до Харкова. Тут він закінчив музичне училище і став професійним музикантом. У 1951-му він -  вихованець військового оркестру. Прослужив строкову військову службу. У 1960 р. став студентом вечірнього відділення історичного факультету Харківського державного університету. І тут учився захоплено. На кафедрі нової та новітньої історії захистив дипломну роботу з теми руху опору у Франції. А ось  дисертацію  «Брестський мир у радянській історіографії» захищав на кафедрі історіографії, на чолі із незабутнім Віктором Івановичем  Астаховим. Викладав на кафедрі історії України, для наукових розвідок обрав галузь культури Слобожанщини, етнографію, етнологію. Михайло Захарович – один із провідних методистів Харкова. У 2002-му році за його ініціативи було засновано навчально-методичну лабораторію з інноваційних методів навчання на історичному факультеті. На базі лабораторії за його редакцією того ж року видається раз на рік «Методичний вісник історичного факультету». У 2002-му Михайла Захаровича було нагороджено почесним званням «Заслужений викладач Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна».

Михайло Захарович: «Університет – для мене рідна домівка, альма-матер. Тут сім’я започаткувала династію істориків. У нашій родині уже шестеро істориків. Тут я зустрів свою дружину Валентину Федорівну (на жаль, вона вже пішла із життя). Тут навчалися і закінчили навчання із відзнакою мої доньки Наталія і Олена, онуки Станіслав і Михайло. Всі працюють сьогодні за фахом. Всі – історики. Я пишаюся своїми дітьми і онуками».

…Серед багатьох сотен вихованців Михайла Захаровича чимало видатних і талановитих особистостей: доктор історичних наук, професор, ректор Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» Катерина Вікторівна АСТАХОВА, проректор Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Світлана Вікторівна БЕРЕЖНА, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету Федір Григорович ТУРЧЕНКО та ін. А сам Михайло Захарович пенсіонер, а з університетом не пориває зв’язки: «Науковий консультант,  я часто буваю в університеті, беру участь у засіданнях кафедри, вченої ради факультету, відвідую заходи нашого музею, святкування дня факультету. Не можу уявити себе без університету і факультету. А ще на прохання своїх онуків, колег, я пишу, вже завершую спогади. І там - основне місце  - про життя в університеті».

А на завершення: Михайло Захарович – автор гімну історичного факультету, захоплений поезією. Із сьогодення:

На дворі весна: тепло, квіти,

А у нас карантин – треба вдома сидіти,

Покрита вірусом Європа, вирує він у штатах і у нас,

Купуєм маски у Китаї, бо продали весь свій запас,

Закриті вузи, школи, театри і музеї, а про роботу й не питай:

Хто хоче гроші заробляти, той опановує онлайн».

Це подарунок ювіляра нашим читачам.  З роси і води, шановний Михайле Захаровичу!

Надія ВОЛНА