Вівторок, травня 24, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Honoris causa

Дмитро Андрійович УШАКОВ

Почесний доктор Харківського університету Дмитро Андрійович УШАКОВ. Герой Радянського Союзу. Ветеран Великої Вітчизняної війни, що пройшов її всі 1418 днів МІНЕРОМ! «РОЗМІНОВАНО. МІН НЕМАЄ...» - такі написи ще й сьогодні можна зустріти на старих харківських будинках. Інженерно-саперний батальйон, яким командував Дмитро Андрійович Ушаков, працював у районі Холодної гори, Південного вокзалу, розміновував найважливіші об’єкти Харкова. Тих мін, тих «ловушок», «сюрпризів» за місяць роботи у нашому місті батальйон і сам сапер не перераховував, бо давно збився з ліку. Розміновували і ставили напис. А іноді той будинок ставав для сапера могилою.

…У кожного фронтовика є «своє місто». Таким містом для Героя Радянського Союзу Дмитра Андрійовича Ушакова став саме Харків. Саме з ним пов’язані у нього найболючіші, найдорожчі, найтепліші спогади нелегких воєнних років. І повоєнних. Він бачив Харків восени 41-го з вікна санітарного поїзду, який віз його пораненого на схід. Разом з своїм батальйоном 22-річний Дмитро Ушаков визволяв Харків у серпні 1943. І саме за Харків отримав нагороду – орден Бойового Червоного Прапора.

Учитель за професією. Любов до педагогічної праці проніс через все життя і пропрацював у нашому університеті викладачем не один десяток років. «Яка найяскравіша подія того пам’ятного серпня 1943 р.? – згадував Дмитро Андрійович, – Незвичайна, неповторна радість». Місто було страшно зруйноване. А він відразу ж побіг до університету, до своєї мрії. У нього від хвилювання тримтів голос: фашисти поглумилися над всіма корпусами, підірвали, що можна було підірвати, а там, на вулиці Університетській – влаштували... стайню. Варвари двадцятого століття. А восени батальйон було піднято по тривозі і направлено на форсування Дніпра, за що потім і нагородила його Вітчизна орденом Леніна і Золотою Зіркою Героя.

О.СИВОКОЗОВА.