Субота, травня 21, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

До 250-річчя В.Н.Каразіна

Пам’ятник, який «бачить» кожного із нас…

ВІД РЕДАКЦІЇ. Коли мене запитали, з чим у мене асоціюється прізвище Каразіна, першим на думку мені спав той самий величний пам’ятник біля університету. Бронзовий Каразін кожного дня зустрічає нас і запрошує до Альма-матер... Кожного дня тисячі студентів проходять повз, і рідко хто зазирає в очі засновника університету. А я зазирнула! Про що може «думати»  пам’ятник? Я Вам розповім.


Пам’ятник Василю Назаровичу Каразіну був одним з перших в м. Харкові. У 1873 році університет святкував 100-річний ювілей, тож роком раніше відомий письменник Григорій Данилевський з Радою Харківського університету звернулися до влади за дозволом почати збір народних коштів для створення пам’ятника батькові Харківського університету. Майже 20 років збирали гроші. Як зауважив декан історичного факультету Сергій Іванович Посохов, якщо ви заглянете у газету “Харківські губернські відомості” того періоду, то побачите, що постійно публікувалася інформація щодо збору пожертвувань. Навіть якщо людина здавала 10 копійок, в газеті зазначалося прізвище, сума в 10 копійок та загальна кількість зібраних грошей.

У жовтні 1874 року губернське міське зібрання видало 5 тисяч рублів на пам’ятник і ще стільки же на заснування стипендії імені Каразіна, яка існує і сьогодні. З’явився комітет для створення пам'ятника, куди увійшли ректор університету, професори Багалій, Дудуканова, онука В. Н. Каразіна, письменник і художник Н. Н. Каразін, його родич поміщик Богодухівського повіту І. І. Каразін і представники губернської земської управи. Традиційними у ті роки були бюсти на п’єдесталах, але вирішили створити пам’ятник у повний зріст.

Спроектував пам’ятник санкт-петербурзький скульптор Іван Іванович Андреолетті, проект п’єдесталу зробив Олексій Миколайович Бекетов. Автори зобразили Каразіна в момент його виступу перед харківським дворянством 1 вересня 1802 року, в якому він пояснював необхідність створення Харківського університету. На п'єдесталі - його слова: «Головним предметом заснування університету був для мене добробут моєї милої країни і південного краю Росії». На лицьовій стороні постаменту - напис «1805-1905. Василь Назарович Каразін, який поклав початок Харківському університету».

Фігура Каразіна була відлита з бронзи в 1904 році в Петербурзі. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 20 червня 1907 року. Він постав  в саду Шевченка на місці сьогоднішнього  пам’ятника Кобзарю по  вулиці Сумській, на виході зі Студентського саду.

Чотири рази змінював бронзовий Каразін своє місцезнаходження. У 1934 році через будівництво пам’ятника Шевченку постамент із засновником університету перемістили на вулицю Університетську. У 1937 році радянська влада відправила фігуру на переплавку до Харківського тракторного заводу, але, на щастя, про неї забули і 20 років вона простояла на території заводу. У 1958 році пам’ятник знову встановили в саду Шевченка біля нового Головного корпусу Університету. У 2004 році до 200-річчя Університету пам’ятник Каразіну знайшов своє сьогоднішнє місце. За задумом, дружнім жестом Каразін запрошує студентів заходити до університету, засновником якого він є.

Нині, готуючись до зустрічі 250-річчя від дня народження Василя Назаровича, зупиніться біля бронзового «батька» Альма-матер, загляньте йому у вічі, згадайте цю ВЕЛИКУ ЛЮДИНУ. Віддайте йому шану. Він заслуговує на це.

Анна УДНІКОВА, наш спецкор.