Середа, липня 06, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Учень про Вчителя

Учителю! Перед іменем твоїм…

ВІД РЕДАКЦІЇ. 9 серпня  виповнилося  90 років  видатному українському ученому у галузі теоретичної фізики магнітних явищ, фізики твердого тіла, доктору фізико-математичних наук (1965), академіку НАН України, Заслуженому діячу науки і техніки УРСР (1980). Герою України БАР'ЯХТАРУ  Віктору Григоровичу. Вміщуємо есе його УЧНЯ академіка В.П.СЕМИНОЖЕНКА  про свого Вчителя.


…Бар'яхтар Віктор Григорович.. На світанку нашої спільної роботи Віктор Григорович сказав мені одну фразу, яка супроводжує мене все життя: гарну роботу можна зробити лише своїми руками! Фраза ця імпонувала і Учителю мого Вчителя – Олександру Іллічу АХІЄЗЕРУ. Цій настанові я слідую все своє життя. Велике видно на відстані. І я в  цьому кожного разу переконуюся по-новому.  Чому я зараз про це говорю? Тому що сьогодні на перший план виходить проблема освіти. Вона стає ключовою в період глобального злому і  переходу до цифрового, мережевого суспільства. У практику входять інноваційні освітні  технології, онлайн освіта, інтерактивні дистанційні курси, доступ до  великих масивів даних та інформації. Це докорінно відрізняється від того, що я проходив з такими учителями, як Віктор Григорович Бар’яхтар, починаючи ще із 27-ї фізико-математичної школи Харкова. Я б назвав таку систему –  освіта  через міжособистісне спілкування із максимальною персоніфікацією. Це відбувалося упродовж багатьох років і  називалося по-різному – наставництво, наукова школа, «займатися з  кимось». Наприклад, коли  мені потрібно було екстерном скласти екзамен із загальної фізики Олександру Іллічу Ахієзеру, він сказав, передоручаючи  мене своєму учню: він займається із Бар’яхтаром. Прийми у нього екзамен». Сьогодні неможливо уявити, що майбутній учений працює зі  своїм наставником-учителем багато років, починаю з 9-го класу… школи. Але це було! Як і у  мене з Віктором Григоровичем.

В  старших класах школи, ми освоювали університетський курс загальної фізики, потім – теормінімум Ландау. А потім, з четвертого курсу університету, була уже «доросла» робота фізика-теоретика. Для такого стилю спілкування та навчання було абсолютно нормальним, наприклад, проводити відпустку разом із  Віктором Григоровичем, одночасно працюючи  над якоюсь тематикою…


Що ще важливо для мого Вчителя? Вчасно дати пораду і надати повну самостійність учню. У мене в житті було декілька важливих моментів, коли порада Вчителя Віктора Григоровича давала мені впевненість в правильності рішення.  Перше -  рішення зайнятися масштабною громадською  роботою. Друге – погодитися в 35 років очолити галузеве науково-виробниче  об’єднання - НВО «Монокристалреактив» Мінхімпрому СРСР...

Порада Вчителя дала старт цілому етапу в моєму житті, який розпочався 1985 року. Всі ці роки і  сьогодні для мене головне – відчувати, що поруч є  Людина, Вчитель! Відчуваєш його добре  ставлення до тебе, можливість порадитися, зайти додому, побачитися. Так хочеться, щоб це  продовжувалось як можна довше….

В. СЕМИНОЖЕНКО, український громадський і політичний діяч, науковець у галузі фізики, матеріалознавства та надпровідних матеріалів, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,  Генеральний директор ДНУ «НТК „Інститут монокристалів“ НАН України», голова Північно-східного наукового центру НАН України, член Наглядової ради Каразінського, вихованець  Харківського університету.

РS.  На жаль, дуже скоро Україна попрощалася  із Віктором Григоровичем. Світла пам’ять…