Четвер, березня 28, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Люди. Події. Століття…

 

До 90-річчя Л.М.Межової

Особистості: Луїза Мойсеївна МЕЖОВА

ВІД РЕДАКЦІЇ.  У червні 2020 виповнилося  90 років Лолі Мойсеївні МЕЖОВІЙ, вихованці відділення журналістики Харківського державного університету ім. М. Горького, головному редакторові газети «Харківський університет»  упродовж 30 років (1966-1996). Журналістові «від Бога». В редакції газети висить її портрет, в Харкові, Україні, на теренах величезної колись держави СРСР працюють сотні її УЧНІВ, а в університеті жива пам’ять про неї. І живе її дітище, її  газета, яку вона заповідала покласти з нею у далеку дорогу вічності. Справа, якій ти служиш. Вона служила Університету. Чесно. Самовіддано. У всі часи – радісні і нелегкі.


…Золота харківська школярка медалістка, дочка простого електрика з початковою освітою не була зарахована на відділення журналістики, хоча всі вступні випробування пройшла успішно. Через п’яту графу … І тоді спрацював майбутній журналістський характер: забігла до приймальної ректора – академіка Івана Миколайовича БУЛАНКІНА  і випалила: «А що журналісти-євреї не потрібні державі?» Розмова з Іваном Миколайовичем і визначила  її ДОЛЮ. Луїзу Межову зарахували до списків першокурсників. І ніколи ні Лола Мойсеївна, ні університет не пожалкували про це.  Не даремним було правдолюбство ректора.  А легенд про РЕКТОРА і досі по університету гуляє багато.  Легенд. А Лола Мойсеївна розповідала  нам, слухачам  Факультету громадських професій багато  реальних фактів, які  потім перетворилися в легенди про ЗНАКОВОГО  ректора…

До лютого 1967 р. у багатотиражках всього Радянського Союзу була практика підписувати в світ газету членом партійного комітету. Тоді газету підписував у світ член парткому ХДУ доцент кафедри філософії Василь Семенович Манєшин. Але він лише підписував, а РОБИЛА газету  офіційний співробітник редакції. Тобто Л.М. Межова, яка вже працювала в редакції з 1956 р. А в лютому 67-го  ввели дві посади штатних -  редактора – Л.М.Межову, і кореспондента – запропонували четвертокурсницю стаціонару філфаку – Новосьолову О.О.  А третім членом колективу стала лаборант філфаку, випускниця з Червоним дипломом українського відділення  Тамара Вікторівна Мигуліна. Світла пам’ять…

Беру сміливість стверджувати, що за останні 50 років, коли Харківський університет готував журналістів, у Харкові не було більш талановитої пари  журналістів, закоханих у свою справу, в Університет, в своє місто, як сім’я Межових -  Лола  і Юхим Межов. Вона робила університетську газету, а він – стояв у витоків  харківського телебачення. Обидва вели в університеті факультет громадських професій на громадських засадах. Робили такої професійної висоти  журналістські шедеври, до яких нам ще підніматися і підніматися… Університетська  газета Харківського університету експонувалася на ВДНГ  - Виставці  досягнень у Москві, а потім  у Болгарії – на виставці досягнень країн соціалістичної співдружності. А на його передачі «60 хвилин міста»  увечері збирався весь Харків!


Друзі звали її Лолкою, а для нас, студентів, вона була улюбленим метром, сповнена ідей та планів.  Біля неї легко творилося і писалося.  Вона любила своє дітище понад усе: 20 серпня її не стало, а 19-го – вона віддала до друкарні черговий номер газети до 1 вересня.

…У редакції завжди було людно - студентів різних факультетів, викладачів, співробітників… Хтось ділився останніми «муками творчості», хтось отримував завдання», хтось вирішував творчі моменти... Стояв гамір, а роботу ж слід було виконувати.  «Харківський університет»  виходив тоді двічі на тиждень! У Тамари іноді терпець уривався і вона жартувала: «Ану, викотіться на заняття!». «Викочувалися» не охоче, знали, що тут наш другий дім. «Ви - кореспонденти кращої газети, - давала настанови  Лола Мойсеївна. – Ви повинні бути зразком для інших. За вами оточуючі складають враження про Газету». І ми старалися.

25 років її немає з нами. Фізично. А висить портрет у редакції редактора Межової, у редакції газети, визнаної уже в часи незалежності України, другою вузівською багатотиражкою в Україні. Життя і справа Лоли Мойсеївни МЕЖОВОЇ продовжується. І її голос можна почути із пожовклих  сторінок підшивок. Голос УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ.

О. НОВИКОВА.