Пам’ять

Міліца Сергіївна ЛАПІНА

24 червня пішла із життя випускниця філфаку Харківського університету, викладач латини, людина енциклопедичних знань, дивовижний УЧИТЕЛЬ, яка виховала не одне покоління істориків і філологів Каразінського - Міліца Сергіївна Лапіна (1926-2020). Є категорія людей, суть життя яких криється в улюбленій роботі. Міла Сергіївна була з них. Все життя її пов’язане із Харківським університетом, куди вона прийшла в останній рік Великої Вітчизняної війни і закінчила класичне відділення філфаку із відзнакою у 1949 р. Тут вона блискуче захистила кандидатську дисертацію під керівництвом  відомого філолога-класика Михайла Октавіановича Юркевича,  і тут працювала доцентом на кафедрі зарубіжної літератури.

Міла Сергіївна - творча і невтомна особистість. Вона блискучий приклад зразкового педагога-просвітителя вищої школи, носій класичної традиції, закоханий в гуманістичні ідеали. Все життя  вона прагнула їх передати всім оточуючим... І її наукові публікації  від улюбленого Ісократа (V в. до н.е.) до слави і гордості Каразінського університету - О. О. Потебні, І. М. Буланкина, Д. І. Багалія, Л. Л. Гіршмана, Д. І. Каченовського, В. Н. Каразіна.  Її навчальний посібник  «Латинизмы в современных языках» (К., 1985), - краще видання в цій галузі.

Ми втратили  неповторну особистість, глибокого філософа і дивовижного громадянина-українця.  Вона вчила  не просто латини. Студенти вчилися  громадянськості, патріотизму, відповідальності, людяності, чесності і відданості своїй справі у свого Вчителя. Училися любити свій УНІВЕРСИТЕТ, своє місто, свою землю. Вона була відкрита постійно на допомогу. Ось і девіз нашої газети придумала саме Міліца Сергіївна. Вона читала всі номери газети,  читала, схвалювала, аналізувала, радила. До останніх наших розмов і спілкування  надихала до творчості. Пухом нехай буде земля для Вас, дорога Міліцо Сергіївно. Світла пам’ять…

І в даному номері ми Вам наводимо переклади доц. М.С.Лапіної.

О.НЕРУХ,  головний редактор.

УХОДЯ…

Уходя, оставьте Свет! Это больше, чем остаться...

Это лучше, чем прощаться и важней, чем дать совет... Уходя, оставьте Свет - перед ним отступит холод!

Свет собой заполнит город...Даже если Вас там нет... Уходя, оставьте Свет, как маяк в туманном море,

Как лекарство против горя, как сердечности привет.

Кто-то скажет: "Чушь и бред! Нет лекарства против горя!"

Я ни с кем не стану спорить...я дарю вам свой секрет:

Уходя, оставьте Свет, Свет любви средь серых буден,

Как надежду: "Будем! Будем!" - в час, когда надежды нет... Уходя, оставьте Свет, даже если расстаётесь,

Даже если не вернётесь - уходя, оставьте Свет.

Уходя, включите Свет! Кто ошибся - тот вернётся... Пусть не гаснет ваше Солнце! Уходя - оставьте Свет...

Приходя, несите Свет! Тот, кто светел, тот и вечен!

Путь со Светом бесконечен... Приходя, несите Свет!..

Гаудеамус

Веселитесь, пока есть

Молодость и сила!

После юности мятежной,

После старости прилежной

Всех нас ждет могила.

А захочеш ты узнать,

Где же наши предки,

Отправляйся в ад и рай,

Все подробно разузнай,

Передай привет мию

Незаметно жизнь пройдет

Смерть придет, и все же

Не спешим мы умирать,

Смерть нас может подождать:

Нам ведь жизнь дороже.

Так да здравствует в веках

Alma mater  наша!

И ее профессора,

И студенчества пора,

Нет которой краше!

Девушки, мы славим вас,

Нежных и прекрасных!

И да здравствует любовь

Здесь подвластен ей любой,

Нет желанней власти.

И да здравствует в веках

Небо над землею.

На которой мы живем,

И экзамены сдаем

И грустим порою!

Підготувала  М. ЛАПІНА.