Неділя, травня 29, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Магістр-2020. Випускник – наша гордість!

 

«Бути гідною людиною»,  – Валерія ТКАЧЕНКО, філософ

ВІД РЕДАКЦІЇ: Валерія ТКАЧЕНКО, краща випускниця філософського факультету, має 10 наукових публікацій, працювала студентським деканом, трудилася в  благодійній організації університету.


– Минуло студентське життя…

– Так, і мені запам’яталися в першу чергу - викладачі: їхня турбота, відповідальність, вимогливість…. На факультеті немає жорсткої вертикалі «викладач - студент», а панує взаємоповага. Запам’яталися роки у студраді. На третьому курсі мене обрали  студентським деканом!  Відповідальність на цій посаді – зашкалювала.  Мені весь час хотілося створювати якісь івенти для нашого факультету. Найяскравішим, напевно, була посвята у студенти філософського факультету. Вдячність першокурсників для мене була найбільшою нагородою. Запам’яталася співпраця з благодійною організацією університету, яку я дуже люблю. Я всім раджу вступати до цієї організації.

– Своїм наставником вважаю нашого декана професора Івана Васильовича Карпенка, мого другого дипломного керівника. Його люблять не лише на рідному філософському. В Іванові Васильовичі гармонійно все:  прекрасний викладач, поважний науковець і надзвичайно добра людина. Я безмежно вдячна своєму першому дипломному керівнику Наталі Валеріївні Поповій. Вона завжди всіх студентів називала «колегами»… Назавжди залишаться в пам’яті лекції Володимира Володимировича Прокопенка. Студрада проводила моніторинг освіти і Володимир Володимирович був тим викладачем, який  абсолютно від усіх студентів отримав «п’ятірки». Він - унікальна людина. Я вдячна університету за знання, за професіоналізм, за щире ставлення до студентів, за надані можливості, за самореалізацію, за час, який я провела в його стінах.

– Ким працюєте?

– Я працювала викладачем у дитячій школі тележурналістики, викладала  риторику і теорію аргументацій. Сьогодні я працюю організатором і координатором зйомок. Сподіваюся вступити до аспірантури і продовжити разом з Іваном Васильовичем нашу плідну наукову діяльність. Закінчу аспірантуру, буду кандидатом наук. Сподіваюся, що філософська освіта класичного Каразінського університету не пройде дарма. Дуже хочу бути, як Іван Васильович,  в першу чергу,  гідною людиною.

К. ЛУНЬОВА.