Четвер, березня 28, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Магістр-2020. Випускник – наша гордість!

 

Каразінський – любов на все життя

ВІД РЕДАКЦІЇ: Каразінський, - любов на все життя, – переконана випускниця історичного факультету Тетяна СІРИК. Тому після закінчення навчання в магістратурі дівчина залишилася працювати на рідному факультеті  і збирається вступати до аспірантури.


– Тетяно, студентство  у твоєму житті?

– Пам’ять про студентство залишиться в душі назавжди. На факультеті живе ДУХ історичного факультету. Він є  у кожному викладачеві і студентові. Каразінський – це класика, і ти розумієш це, як тільки потрапляєш на п’ятий поверх факультету. Коли викладач заходить до аудиторії і починає читати тобі першу лекцію - завмираєш… Я відчула, що навчаюся в КЛАСИЧНОМУ університеті і ця класика завжди буде поряд зі мною. Я доторкалася до меблів з думкою, що за цими столами сиділи видатні люди, чиї портрети тепер прикрашають стіни Каразінського університету. Мені випало щастя – ще на першому курсі доля звела мене із професором Людмилою Юріївною Посоховою, яка стала моїм науковим керівником на всі 5, 5 років мого навчання.  Це була дуже плідна співпраця, за що я їй безмежно вдячна. Дякую, Людмило Юріївно!

– Чим  тобі запам’ятаються студентські роки?

– З першого курсу я була активною студенткою. І в  науці,  і в діяльності колективу. Запам’ятаються дискусії, які постійно виникали на засіданнях наукових гуртків, участь в наукових конференціях, поїздки до Польщі,  практика. Вже на першому курсі - справжні археологічні дослідження у с. Войтенки. Після розкопок ми займалися зачисткою, розпізнанням, склеюванням. Про це рідко хто замислюється, але для того, щоб експозиція потрапила до нашого музею, потрібно дуже багато часу та енергії і студентів,  і професіоналів. Запам’ятаються факультетські традиції. Наприклад, святкування дня історичного факультету, де збираються всі викладачі та студенти, як одна велика та дружна сім’я.

– Коли почала працювати в університеті?

– В університеті почала працювати за півроку до закінчення магістратури. Тоді я ще паралельно закінчувала навчання на факультеті іноземних мов, тому ті шість місяців були дуже насиченими.

– Ким себе уявляєш через 10 років?

– Професором! Якщо ж серйозно, я бачу себе в освіті. Я не знаю, ким я буду через рік. Але моє життя буде пов’язано з навчанням і себе,  і школярів, і студентів. Так, вже зараз я викладаю дітям історію в інноваційній школі ThinkGlobal. Я надзвичайно вдячна університету за те, що він дав мені стільки можливостей, емоцій, друзів та викладачів, а також Каразінський дав змогу паралельно займатися і культурною діяльністю. Моя наукова робота була пов’язана з культурою (я досліджувала культуру козацької старшини), культурна складова є вагомою у моєму житті.

Карина ТАРАСЕВИЧ.