З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
– Точно знаю, що майбутнє хочу пов’язати зі своєю спеціальністю. Навіть зараз я вже працюю за фахом: викладаю історію у Харківській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №132. Так вийшло, що моє головне захоплення стало моєю майбутньою професією. Але, окрім осягання таємниць минулого, мене також цікавить музика, гра на гітарі. Під час навчання для мене було найскладнішим планувати свій час, бо хочеться встигнути все й одразу. Також важким для мене є прокидатися вранці. Я – сова, і полюбляю працювати вночі. Ще одну мою проблему можна назвати двома словами – «дедлайни горять», адже відкладаю все на останній момент. Університетське життя принесло мені багато гарних спогадів. Найяскравіші - археологічні розкопки. На моєму факультеті багато прекрасних викладачів. Своїм наставником вважаю Оксану Анатоліївну Ручинську, мого наукового керівник та куратора студентського наукового гуртка, старостою якого я. Оксана Анатоліївна – приклад сильної жінки-науковця, яка може бути одночасно суворим наставником, але й добрим вчителем.