Вівторок, травня 17, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Обираємо Класику!

 

Класика випереджає Час

ВІД РЕДАКЦІЇ. Соціологи  України провели опитування серед 34 тисяч учнів, батьків і вчителів столиці.  Як показало дослідження, навіть у столиці, дистанційним навчанням охоплено не всіх школярів, а 78%. Це означає, що кожен п’ятий учень не навчається дистанційно під час карантину. Найпоширеніша причина не залучення до навчання - брак технічних засобів (25% тих, хто не навчається дистанційно) чи Інтернету (виїхали за межі міста до бабусі в село або на дачу). Третина (34%) тих, хто випав із дистанційного навчання, взагалі ігнорують процес навчання. Викликами для вчителів стали  і проблеми технічного характеру (38%), зв’язку з учнями (41%), брак досвіду дистанційного навчання (37%). І більшість учнів, батьків і вчителів віддають перевагу очному навчанню. Про це сказали 70% учнів, 90% вчителів і 80% батьків.

У  кожному білеті молодшокурсників-журналістів були запитання: «Що робили на карантині і чи готові  далі продовжувати  працювати в дистанційному режимі?». Пропонуємо  частину відповідей.

Поліна ЯНЕНКО, першокурсниця: «Моє ставлення до такої форми навчання двояке: я не витрачаю багато часу на дорогу до УНІВЕРИТЕТУ, з іншого боку – мені так не вистачає викладачів, спілкування наживо, і  величної гордої споруди… І до подальшого переведення нас на дистанційне навчання ставлюся з острахом…»

Антон КРАВЧЕНКО, першокурсник: «Чи хотів би я перейти на форму дистанційного навчання? Відповім, що НІ! Мені так подобається університет, в якому я навчаюся, люди, які мене оточують, живе спілкування, яке НІКОЛИ не може стати в один ряд навіть з найновішими технологіями… На карантині  я мертвий всередині, хоча живий зовні…»

Софія ПИРОГОВА, першокурсниця: «Карантин значно вплинув на спілкування з друзями та мій фізичний стан. Дистанційне навчання забирає значно більше часу, ніж звичайне.  І повний перехід, на мою думку, не краща ідея. Ми страждаємо, страждає навчальний процес».

Валерія ГОППЕ, першокурсниця: «Навіть через два місяці карантину я морально виснажилася… Нічого тебе не дисциплінує, окрім себе… І ніщо не замінить реальної комунікації! Це і приємніше, і ефективніше…»

Таких відповідей близько сотні студентів. І ВСІ – ЗА КЛАСИКУ НАВЧАННЯ!

О.ДЕУС.