Вівторок, грудня 06, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

75-річчя Великої Перемоги!

 

Вічна слава героям!

Німецько-фашистська окупація Харкова тривала з 24 жовтня 1941 р. з перервою до дня визволення міста — 23 серпня 1943 р. Майже 22 місяці харків'яни мужньо боролися за виживання.  Унікальний факт: обидва рази, вранці 16 лютого 1943 і вранці 23 серпня, першими звільнили серце Харкова - площу Дзержинського - воїни 183 стрілецької дивізії полковника Василевського. Тільки в лютому вони увійшли на площу з боку Олексіївки, а в серпні - прямо по Сумській. Бійці 89-ї гвардійської стрілецької дивізії прорвалися до будівлі Держпрому та підняли над ним Червоний прапор. У боях за місто відзначилися десять дивізій:

89 гвардійська стрілецька дивізія полковника Серюгіна;

252  стрілецька дивізія генерал-майора Анісімова;

84  стрілецька дивізія полковника Буняшіна;

299  стрілецька дивізія,  генерал-майора Травникова;

116 стрілецька дивізія генерал-майора Макарова;

375 стрілецька дивізія,  полковника Говоруненко;

183 стрілецька дивізія,  полковника Василевського;

15 Харківська стрілецька дивізія,  генерал-майора Василенко;

28 Харківська стрілецька дивізія генерал-майора Чумаєва;

93 Харківська стрілецька дивізія. генерал-майора Тихомирова;


Усім цим дивізіям було присвоєно почесне найменування «Харківських». Вони пройшли славний бойовий шлях.    Бойова слава  - підсумок наполегливих і довгих ратних подвигів воїнів, командирів і політпрацівників. Герої не вмирають. Вони знаходять безсмертя і назавжди залишаються в нашій пам'яті, у великих діяннях прийдешніх поколінь. Своїм життям нащадки зобов'язані їм. Для слави і для пам'яті людської мертвих немає. Усі вони над нами у у ключах журавлів Расула Гамзатова…

О. БОБРИК.