Легенда українського настільного тенісу

ВІД РЕДАКЦІЇ: О.В. КОВТУН -  переможниця ХХІ обласного конкурсу «Вища школа Харківщини – кращі імена» у номінації «Викладач фізичного виховання».  Олена Валеріївна –  майстер спорту СРСР міжнародного класу з настільного тенісу, заслужений тренер України, доцент кафедри фізичного виховання та спорту, учасник  дев`яти  чемпіонатів Європи, дев`яти чемпіонатів світу, двох Олімпійських ігор.

Брати інтерв’ю в стінах рідного університету завжди відповідально та почесно, тим паче з таким професіоналом, як О.В. КОВТУН. У 1981 р. п’ятнадцятирічна дівчинка отримала звання «Майстер спорту». У 1986 та 1988 на чемпіонаті Європи  здобула 2 золотих і 2 срібних медалі. 1988 й 2000 роки запам’яталися Олімпійськими іграми. В ХНУ працює з 2006,  викладає дисципліну «Фізичне виховання».

– Яка була реакція, коли дізналися, що перемогли  в конкурсі?

- Це була радість! Відчуття, що ти займаєшся потрібною справою і усі твої старання і зусилля недаремні.

- Коли ви вирішили займатися настільним тенісом?

- Настільним тенісом я почала займатися з першого класу.  Мої батьки дуже любили спорт. Тато закінчив геолого-географічний факультет ХНУ, був тісно пов’язаний з  експедиціями, походами та активним способом життя, туризмом.  Мама займалася легкою атлетикою. В мене є рідна сестра, яка також закінчила філологічний факультет ХНУ. Зараз викладає настільний теніс в спортивній школі. Крім цього, моя донька також була студенткою Каразінського, а мій племінник зараз навчається на п’ятому курсі нашого університету!  Вони також тенісисти.

- А чому наш університеті?

- У 1971 році я вперше переступила поріг нашого університету – це була святкова ялинка присвячена Новому Року! Після цього я зрозуміла, що ХНУ – найкращий. Працюю в університеті з 1971 р. і жодного разу не пошкодувала! Зараз складно змусити студентів чимось займатися, а особливо спортом. Дуже шкода, що фізичне виховання йде факультативом. На мою думку, студентів позбавили змоги спілкуватися із справжніми професіоналами, які викладають на кафедрах.

– Маєте багато нагород?

- Багато. Я займаюся спортом 46 років. Більшість дотримується тієї думки, що займатися спортом – це круто. Так, я не сперечаюся. Але ніхто навіть не здогадується скільки нервів, сліз, переживань було віддано для цих перемог. У якомусь сенсі нагороди – це дрібниці. В житті є безліч важливішого.  Головне не як ти почав, а як завершив.

Ю. БРЕЖНЄВА.