Раїса Григорівна КУЗЬМЕНКО

Пішла із життя доцент кафедри історії російської літератури Раїса Григорівна Кузьменко. Її не стало 27 січня 2020 року, через шістдесят років після того, як випускниця сочинської загальноосвітньої школи №1 вперше увійшла до аудиторії Харківського університету. Раїса Григорівна завжди була справжнім поціновувачем книги.  Після закінчення університету у 1966 р. і вона з радістю почала свою трудову біографію в ЦНБ. Її високопрофесійні огляди літературних новинок та вміння емоційно спілкуватися з читачем  зробили молодого співробітника університетської бібліотеки бажаним лектором у різних аудиторіях Харкова. В 1976 р. Раїса Григорівна перейшла на викладацьку роботу на кафедру історії російської літератури. Успішно захистила кандидатську дисертацію, працювала над підготовкою декількох історико-літературних курсів, керувала дипломними роботами та вела велику просвітницьку діяльність. Понад десять років тривала її робота на кафедрі. Своє сімдесятиріччя вона зустріла в оточенні вірних, люблячих її людей – чоловіка, дітей, онуків, правнуків, друзів, колег та учнів. До кінця своїх днів вона залишалася в курсі новітніх подій літературного та культурного життя і нашої країни,  і далеко за її межами.

Незгасною була любов Раїси Григорівни до вокального мистецтва. Її незабутній голос об'єднував нас усіх тим особливим почуттям вдячності, яке можна відчувати тільки до дуже щирих, глибоких та відданих людей. Світла пам'ять про Раїсу Григорівну Кузьменко, людину рідкісної духовної краси та великої жіночої чарівності, буде жити довго.

Колектив кафедри історії російської літератури.

Віктор Арсентійович ТОКАРСЬКИЙ

14 лютого пішов із життя завідувач кафедри зоології та екології тварин біологічного факультету, головний хранитель бабака проф. В. А. Токарський... Доктор біологічних наук,  відомий науковець, природоохоронець, мандрівник, «батько» Дворічанського національного парку, добра, чуйна, світла  Людина з великої літери... Віктор Арсентійович назавжди залишиться у  памʼяті університетської спільноти нерозлучним із Великобурлуцьким степом…  

Вихованець Харківського  університету, який закінчив у 1981 р. Працював інженером біологічної станції в с. Гайдар, зібрав тут чималу живу колекцію бабаків з усіх куточків Євразії. З 90-х рр. Віктор Арсентійович організував степовий стаціонар для проведення навчальної практики та виконання курсових та дипломних робіт у с. Нестерівка Великобурлуцького району Харківської області. На рідній кафедрі викладав загальні курси «Зоологія хребетних тварин», спецкурси «Екологія ссавців», «Теріологія», «Заповідна справа». Керував  дипломниками та аспірантами… За ініціативи ученого із  2004 р. на біостанції Каразінського університету проводиться День бабака. Усе своє життя Віктор Арсентійович присвятив збереженню одного із найцінніших видів степу - бабака степового. І ось у лютому  2020 ми разом із Віктором Арсентійовичем тримали на руках провісника Весни. А саму весну вже зустрічатимемо без «батька»…

Світла пам’ять…