Четвер, квітня 25, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Виставки

З університетом у серці…

ВІД РЕДАКЦІЇ. Ось тільки-но завершила роботу у Художній галереї імені Генріха Семирадського Каразінського університету художня  виставка народного художника України, Почесного доктора Каразінського університету Віктора КОВТУНА «З університетом у серці»… На виставці було представлено 40 робіт, які присвячені університету, його працівникам і випускникам та демонструють образи університету в різні пори року. Співпраця університету й митця триває вже понад 25 років. За цей час створено сотні картин, які показують різні сфери життя університету. Співпраця університету й митця триває вже понад 25 років. За цей час створено сотні картин, які показують різні сфери життя університету. Виставка стала символічним заходом у рамках святкування 215-річчя Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Захід зібрав на відкриття виставки цілу плеяду видатних діячів міста: ректори, декани, лікарі, мистецтвознавці, священики, науковці… Як відзначив ректор Харківського національного університету, академік Віль Савбанович БАКІРОВ: «Сьогодні ми присутні на святі живопису, історії, науки, мистецтва, дружби. Я давно не бачив в одному місці такого зібрання видатних харків’ян: тут і художники, і філософи, і ректори, і театральні діячі, і меценати, і знавці мистецтва, і поети. Це справді творча інтелігентна еліта нашого славетного міста. І всіх нас зібрав Віктор Іванович Ковтун, людина надзвичайно талановита, працелюбна, щира і людяна, вихована, інтелігентна. І до ювілею нашого університету він подарував отакий фантастичний подарунок».

Далі виступив ректор Харківської академії дизайну та мистецтв, академік Національної академії мистецтв України Віктор Якович ДАНИЛЕНКО. Він трохи занурився в історію, згадав, як в Харківському університеті було засновано класи малювання, де пізніше працювали такі видатні постаті як Рєдін, Шмідт, Таранушенко. «Університет завжди був у вирі мистецького життя. Тут знаходиться YermilovCenter, галерея Семирадського, центр Конфуція з живописними роботами китайських студентів. Все це – Каразінський університет і сьогодні ним має пишатися кожне місто України!»

Після чергових бурхливих оплесків до слова запросили директора Харківського художнього музею Валентину Василівну МИЗГІНУ: «З університетом у серці живуть усі харків’яни. Тому що без університету не було б музеїв, не було б численної кількості вищих навчальних закладів, не було б стільки інтелігентних, розумних, талановитих людей. Нещодавно ми святкували сторіччя від дня народження історичного музею, а наш харківський художній музей бере початок від колекції 1805 року. І цей ланцюжок творчих, мистецьких, наукових подій – все пов’язано тут, в цьому університеті. …»

Протоієрей Діонісій від імені керуючого Харківською єпархією Української православної церкви митрополита Онуфрія. Він привітав художника з відкриттям, побажав усім присутнім здоров’я та усіх благ і зазначив, що Харків – це наріжний камінь науки та мистецтва всієї України.

Далі почали «розмовляти» навіть деякі з портретів Віктора Івановича. З привітаннями та побажаннями виступили зображені на полотнах Євген Дмитрович ХВОРОСТОВ, Борис та Тетяна ГРИНЬОВИ, а від колишнього президента та теж одного з героїв картин Леоніда КУЧМИ надійшов вітальний лист.

Мистецтвознавець О. В. КОВАЛЬ: «Ця виставка дуже цікава і яскрава в двох планах. По-перше, створено новий жанр в образотворчому мистецтві – це урбаністичний університетський пейзаж. По-друге, з’явилася у новій якості репрезентативна портретна композиція. Ці портрети мають відчутний слід традицій і між тим оригінальний та сучасний виблиск пензля».

Було багато приємних слів захоплення, віршів, обговорень, мистецьких аналізів, коментарів. Люди із захватом підходили до картин, вдивлялися у кожну деталь, намагалися впізнати усіх героїв на портретах. І кожен, хто до цього навіть не мав відношення до Каразінського, вийшов із приміщення галереї з посмішкою на обличчі та з університетом у серці! І я декілька разів переглянула роботи, обійшла залом, щоб гарно розповісти про це Вам, шановні читачі.

Дар’я КОСТЄВА.