Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Каразінський лауреат

 


Проф. В. Д. ХОДУСОВ: «Молоді таланти у фізиці»

ВІД РЕДАКЦІЇ: Проф. В. Д. ХОДУСОВ із фізико-технічного факультету на Асамблеї вчених рад університету 29-го січня отримав медаль ім. В. Н. Каразіна за високі досягнення у навчальній, науковій та виховній роботі. Професор вважає найважливішим збереження на кафедрі високих моральних принципів, заснованих О. І. Ахієзером та Г. А. Мілютіним. Цікаво було розмовляти із непересічною людиною і талановитим фізиком.

– Валерію Дмитровичу, з чого все почалося?

– Все починається з сім’ї. Своїм батькам завдячую своїм життям. Тато 40 років пропрацював на шахті ім. Рум’янцева інженером, мав видатні математичні здібності. Навіть під час війни видобував вугілля. Мама, маючи освіту два ЦПО (церковно-приходської школі) дуже мудрою людиною була. Щоб я не почав смалити, вона переконала батька кинути палити. Ось такими сильними особистостями були мої батьки. Я не мав права стати іншим…

Школярем я був «крученим», але викладач фізики Юрій Іванович Черкащенко захопив своєю наукою. Ми з моїм другом Павлом проводили у кабінетах фізики та хімії весь свій вільний час. Одного разу навіть були там до ранку, бо хотіли вдосвіта поспостерігати за Марсом через телескоп. Ми побачили зірку, але виявилося, ми дивилися на червону зірку на копрі шахти, що сповіщала про виконаний план роботи… Були й успіхи: перемоги на олімпіадах, створили електрифіковану таблицю Мендєлєєва. Закінчив школу зі срібною медаллю. У 1962-му р. вступив на фізико-технічний факультет і увійшов до першого набору. Факультет створили видатні академіки О. І. Ахієзер, А. К. Вальтер та К. Д. Синельников. Саме вони разом із деканом Г. А. Мілютіним заклали основні моральні принципи, які наслідує наша кафедра і факультет загалом, головний з яких – не зрікатися своїх учителів…

Олександр Ілліч Ахієзер запропонував механізм затухання звуку для нагріву плазми. Саме цю тему я досліджував під час роботи над кандидатською дисертацію та продовжую досліджувати і зараз. Він давав завдання мені та моєму науковому керівнику Віталію Федоровичу Алексіну. Саме ці два вчених стали для мене взірцями і наставниками.

– Над чим  працюєте зараз?

– Разом із колегою А. С. Наумовцем розробляємо теорію, яка б пояснила властивості електричної активності гелію, дослідженої у Фізико-технічному інституті низьких температур ім. Б. І. Вєркіна. Інший напрям – еконофізика. Працюю з О. М. Пигнастим, який захисив докторську дисертацію з цього напряму. Описуємо процес масового виробництва методами статистичної фізики від етапу сировини до готового продукту, залучаючи кінетичні рівняння. Також досліджую історію кафедри.

Що Ви цінуєте у Вашій виховній діяльності в університеті?

– Мені пощастило бути головою журі Всеукраїнської студентської олімпіади з фізики у 2003, 2005-2007 роках, десять разів очолював журі ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з фізики серед школярів по Харківський області у 2008-2018 роках. Входив до складу оргкомітету декількох міжнародних конференцій зі статистичної фізики та квантової електродинаміки. Мені дуже подобається спостерігати за становленням молодих талантів у фізиці. Вірю, що вони поповнять лави видатних науковців фізтеху!

Н. ВОЛНА.