П'ятниця, липня 10, 2020

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Сила традицій

 

Душі бажають злетів! Прекрасне слово «робітфак»

ВІД РЕДАКЦІЇ. «Дорога моя газето! З гордістю вчитуюся в кожен номер випуску. Вдячна за пам’ять, за літопис життя альма-матер. За те, що Ви невидимою ниточкою зв’язуєте кожну університетську людину із своїми першоджерелами. Додаєте моральних сил в непростому житті, і пенсіонерам зокрема. Здоров’я, щастя і творчої наснаги від того, чим Ви займаєтеся. Зростайте й міцнійте професійно на радість ваших шанувальників і читачів», - написала Тамара Олексіївна ВАЛІЙОВА, викладач, ветеран університету, в листі до редакції. Вміщуємо повний текст листа.

Як Вам розповісти про підготовче відділення нашого університету – Робітфак? Робочий факультет… Цим усе сказано. Подати статистичний звіт? Але ж статистика - не душа… Дорогі серцю спогади. Світлі спогади. І ті далекі і такі близькі 70-ті роки минулого століття.

Я бачу нашу викладацьку, моїх колег, з якими нас навіки об’єднав робітфак. Це був колектив однодумців, спрямованих в одному напрямку – підготувати наших робітфаківців, слухачів підготовчого відділення, до вступних іспитів в університет, допомогти здійснити мрії сотням молодих людей. А скласти вступні іспити тоді було ой як нелегко! Ми були сповнені жагою навчити, щоб усі впоралися з написанням вступного твору, не спіткнулися на будь-якому завданні з математики, фізики, хімії, географії тощо. З одного боку - непоборне бажання учитися, з іншого – учити. Було нелегко… Відправляючи на іспити до екзаменаційних комісій, благословляли всіх. Уболівали за всіх.

Певна хронологія. Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були організовані на основі постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року з метою підвищення рівня загальноосвітньої підготовки робочої та сільської молоді, які встигли вже здобути певний трудовий стаж, і створення їй необхідних умов для вступу у вищі навчальні заклади. Серед вступників був вагомий відсоток юнаків (а служили вони 3-4 роки!), демобілізованих із лав Радянської Армії і Воєнно-Морського Флоту. Серед перших робітфаківців був і мій чоловік – Валійов Борис Михайлович. Двері Харківського університету були відчинені для потенціальних слухачів підготовчого відділення з першого грудня 1969 р. До робітфаку існував конкурсний відбір. Від 210-225 осіб у перші роки кількість слухачів зросла до 700 (з 1996 по 2004 рр.). За період із 1969 по 1995 рік на підготовче відділення було прийнято 5500 слухачів, із них біля 4700 стали студентами університету. У серпні 1996 р. Міністерством освіти України скасовано пільги позаконкурсного зарахування слухачів на перший курс, і 2004/2005 рік був останнім навчальним роком на нашому підготовчому відділенні.

Сама назва «робітфак» сягає у далекий 1923 рік, коли при вищих навчальних закладах створювались робочі факультети, прообраз майбутніх підготовчих відділень, а також у 1933, коли було відновлено Харківський університет і у його складі оформлено чотири робітфаки – один у Харкові і три на периферії (у Горлівці, Єнакієво та Сорочинцях). Випускником робітфаку став і наш по війні знаковий ректор академік Іван Миколайович БУЛАНКІН.

Першим завідувачем нашого відділення у 1969 р. став Юрій Володимирович Шиловцев, талановитий викладач-історик, ветеран Великої Вітчизняної війни, і сьогодні живий, здоровий (ми постійно телефонуємо йому в Київ). Юрій Володимирович передав естафету Володимиру Юхимовичу Довгалю (світла пам’ять!). Далі біля керма став Вадим Іванович Чеботарьов. Організацію занять забезпечували у головному корпусі Користіна Євгенія Павлівна, а в П’ятихатках – доцент Нінель Іванівна Матвєєва. Обидві, світлої пам’яті, відійшли у вічність.

За роки існування нашого структурного підрозділу заняття проводили приблизно 50 представників різних факультетів. Понад 20 років викладали українську та російську мови та літератури Ганна Михайлівна Бондаренко, Тамара Олексіївна Валійова, Олександра Петрівна Телехова, Ірина Костянтинівна Шабанова; математику – Алла Яківна Грицай, Тамара Іванівна Дмитрієва, Людмила Олексіївна Луньова, Палант Юрій Олександрович; фізику – Нінель Іванівна Матвєєва, Ігор Семенович Петренко та Ірина Антонівна Чаркіна; хімію – Ірина Олександрівна Набока, історію – Євгенія Миколаївна Коломійцева та Валерій Григорович Пікалов.

Перший диктант, налаштований на виявлення прогалин у грамоті. В аудиторії серед слухачів сидять хлопці, одягнені в солдатську форму. Результат – 42 помилки… А сьогодні – відомі вчені, талановиті викладачі, вихователі, знані керівники, професори, доктори, кандидати наук… Саме підготовче відділення відкрило їм шлях до успішного професійного росту. Професори В. В. Калініченко, А. І. Борзенко, Г. Д. Панков, В. В. Петровський, С. М. Куліш, доценти, директор Університетського ліцею С. В. Д’ячков, Ю. І. Кохан, М. І. Філон, Г. Г. Руденко, С. І. Назаренко, В. Г. Лаптєв, Л. О. Куплевацька, завідувач лабораторії фізичного факультету Б. М. Валійов і т.д. і т.п. А стартовим майданчиком для вас став дорогий нашим серцям робітфак.

Були і перемоги, і печалі, і відрахування з болем, коли вже нічого вдіяти не можна було. Разом із робітфаком підростали наші діти. Пам’ятаю, як наш син Віталик так і сказав: «Мамо! А чому інші мами додому роботу не носять?!». А у мене на столі завжди були гори робіт на перевірку… А наші незабутні вечори, спартакіади, зустрічі. Це окрема тема для розмови: і виставки робіт моїх вихованців в аудиторії 6/85, і перетягування канату з радіофаківцями, і змагання з футболу, а я підгодовувала спортсменів біляшами. Адже Інститут кураторства діяв на робітфаці бездоганно!!!. Ми завжди були зі своїми групами: поїздка в Ясну Поляну до Толстого, у Спасково-Лутовинове до Тургенєва, у Чугуїв до Рєпіна, до сільського учителя Луньова, який зібрав цілу картинну галерею. І, звичайно, на Меморіал Слави у Харкові. А в театри! Моя група вечірників (історики, філологи і слухачі факультету іноземних мов – чималенька!) і сьогодні навідується до свого куратора на День учителя в гості.

Відійшло, відгомоніло… А душі, спрямовані у височінь, бажають злетів! Ми уміємо не лише згадувати ті далекі – далекі моменти життя, ми впевнені: було заради чого «топтати ряст».

Т. ВАЛІЙОВА.