П'ятниця, липня 10, 2020

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Як відпочивають HONORIS CAUSA

 

Коли верстався номер

ВІД РЕДАКЦІЇ. У минулому номері ми розповідали про HONORIS CAUSA, Почесного доктора Каразінського Олександра Степановича БАКАЯ. Коли верстався номер, надійшли доповнення до тексту від нашого ювіляра. Надаємо їх для Вас. Це дуже цікаво.


Олександр Степанович БАКАЙ: «Сьогодні у мене було більше часу і я зміг зробити доповнення до альпіністської теми. По- перше, проконсультувався з Мариною Борисівною Лазарєвою стосовно розташування альпіністів на світлині 1936 р. Вона запевнила мене, що четвертий згори – о. Лейпунський, а п'ятий – Б. Лазарєв.  Крім того я додав матеріали стосовно внеску представників УФТІ, серед яких переважну більшість складають випускники Університету,   в  створенні іменного куточка НАН України на Центральному Кавказі.

17 жовтня 1936 р. на Західну Белуху зійшли альпіністи Українського фізико-технічного інституту Б. Г. Лазарев, Л.С. Лазарева (Кан), А. И. Лейпунский, А. Р. Приходько, B. И. Хоткевич та ленінградець  Б. М. Карцев. Керівник сходження  - Б. Г. Лазарев.

На фото (згори вниз) В.Г. Хоткевич, А.Ф. Прихотько, Л.С. Лазарєва (Кан), О.І. Лейпунський, Б.Г. Лазарєв.


Через 32 роки, серпень 1968 р.

Сходження на Головну вершину Уллу-Тау Чана здійснили О. Бакай, Ю. Пахоменко (Харків) і А. Клокова, А. Сакун (Київ) - срібні призери першості України з альпінізму 1968.

З історії.

В УФТІ і Університеті з довоєнних років культивувався альпінізм. Зазначимо, що окрім учасників сходження на Західну Білуху, альпінізмом захоплювались Л. Шубніков, багато менш іменитих фізиків, і навіть Л. Ландау. В. Хоткевич по війні - певний час ректор Університету. При Університеті по війні діяла потужна спортивна секція альпіністів, в якій я теж долучився до цього виду рекреації.

Не так давно на карті Центрального Кавказу, поруч з вершинами Ельбрусу, з"явилились дві нові класифіковані вершини: Пік Патона (3930 м.) і Пік ХФТІ (3760 м).

Із газет, 2004 р.

Пік Бориса Патона

Іменем видатного вченого названо вершину на Кавказі SHAPE \* MERGEFORMAT “Я подарував Борису Євгеновичу Патону на 85-річчя картину з зображенням вершини Транго-Тауер, котру торік підкорили наші альпіністи. І, побачивши щиру цікавість у його очах, вирішив — буде несправедливо, якщо ми не подаруємо йому гору. А те, що на Кавказі багато наукових закладів, переконало — пік Патона має бути там”,— розповів президент Федерації альпінізму та скелелазіння України Валентин Симоненко. І ось у серпні українська експедиція здійснила сходження на безіменний пік у хребті, що розділяє льодовики Чат та Ірік, які стікають зі східного схилу Ельбрусу. Там ще не ступала нога людини, тож на правах першопрохідців наші альпіністи — керівник експедиції, заслужений тренер України Валентин Симоненко, заслужений діяч науки і техніки Володимир Шуміхін, заслужений тренер Мстислав Горбенко, заслужений лікар Володимир Лебеденко, доктор фізико-математичних наук Олександр Бакай, кандидат фізико-математичних наук Валерій Овчаренко та старший інструктор Федерації альпінізму і скелелазіння Павло Славінський — присвоїли цій красивій вершині ім’я Бориса Патона. Висота піку 3930 метрів. З вершини відкривається чудовий краєвид на Ельбрус і унікальну українську обсерваторію “Терскол”.

Днями в приміщенні Президії Національної академії наук підкорювачі гір зустрілися з її президентом. Валентин Симоненко вручив Борисові Євгеновичу величезні знімки, на яких зображено пік його імені, і фотоальбом, де збережено миттєвості сходження.

— Це не пік Бориса Патона, а пік Національної академії наук. А оскільки я її на цей момент уособлюю — так і назвали. А взагалі в президії аж сорок п’ять особистостей, то ще підкорювати й підкорювати,— пожартував Борис Євгенович.— Альпінізм і наука нероздільні, завжди йшли поряд. Вченим також не завадило б “приборкувати” вершини в ім’я цивілізації. Хвала Богові, часто так і буває. Альпіністам недарма заздрять, адже вони мають щастя бувати там, де не ступала нога людини. З власного досвіду можу сказати: сходження на вершину запам’ятовується на все життя, оскільки там встановлюються особливі людські стосунки.

Валентин Симоненко розповів, що сходження на пік Патона тривало з півчетвертої ранку до восьмої вечора. На вершинних скелях спортсмени встановили пам’ятний знак, на котрому написано, що пік названо в честь “великого інженера, видатного вченого й приурочено до 85-річчя Національної академії наук України і 85-річчя Бориса Патона”. Валентин Костянтинович згадав, що альпіністи ледь не замерзли, поки прикрутили там дошку. Зате вже вранці знизу побачили на горі яскраве світло, ніби там приземлився НЛО, а з’ясувалося — то на сонці вигравала їхня табличка.

2018р.: «Борис Патон —  іноземний член 18 національних академій наук, його іменем названо малу планету, перший у світі суцільнозварний міст в Києві, алмаз у майже 52 карати, майже 4-кілометровий пік на східному схилі Ельбрусу. Борис Патон — найстарший з академіків України, перший в історії Герой України, автор понад тисячі наукових публікацій і понад 400 винаходів».

Із газет 2008 р.

Куточок НАН України в Приельбруссі

Минуло чотири роки і поруч з Піком Патона у короні Ельбрусу (див. УК №161 від 28.08.2004) підкорено ще один безіменний пік у 3760 м. Він розташований в хребті на південь від Піка Патона на відстані менш ніж кілометр. Учасники науково-спортивної експедиції Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України проклали 1-го серпня цього року на цей пік маршрут по північному гребеню. По праву, яке мають першопрохідці, безіменний пік названо «Пік ХФТІ» на честь 80-річчя ННЦ ХФТІ – уславленого наукового закладу НАН України.

В умовах негоди та туману молоді вчені інституту Михайло Братченко, Едуард Сороковий, Артур Омаров, Олексій Білецький, Сергій Шарий на чолі з чл.-кор. НАН України професором, кандидатом у майстри спорту  Олександром Бакаєм та кандидатом фізико-математичних наук, майстром спорту Валерієм Овчаренком встановили на двадцятиметровій вершинній башті піку пам’ятний знак.

До речі, О. Бакай та В. Овчаренко брали участь в експедиції 2004 р., яка здійснила першосходження на Пік Патона.

 

Зліва направо:  А. Омаров, О. Білецький, Е. Сороковий, В. Овчаренко, М. Братченко, О. Бакай.