Понеділок, вересня 21, 2020

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Спогади

Півстоліття від випуску

ВІД РЕДАКЦІЇ: А це  - випускники радіофізичного: у них виповнилося півстоліття  від  випуску.   Оце вони – біля пам’ятника Каразіну у червні 2019! Радіофізикам є чим пишатися і чим порадувати  альма матер. Проф. Ю. М. ЯМПОЛЬСЬКИЙ, головний науковий співробітник Радіоастрономічного інституту НАН України., член-кореспондент НАН України, лауреат Держпремії України, Заслужений діяч науки і техніки України, учасник понад 50-ти наукових експедицій, науковий співкерівник Державної програми досліджень України в Антарктиці… Підготував 15 кандидатів і чотирьох докторів фізико-математичних наук, опублікував понад 300 наукових робіт, включаючи дві монографії.

– Юрію Моїсійовичу, 50 років після університету – це круто…

– 50 років – це вже дві третини життя... Попередні ювілеї не були настільки сумними... З 105 випускників нашого курсу понад третину вже далеко... Розумієш це тільки через багато років, коли молодість, зрілість і навіть старість позаду... Незважаючи на багато важливих і пам'ятних віх (сім'я, діти, онуки, робота, наука, кар'єра), найкраще – це студентські роки. Нашому поколінню пощастило! Наука і вища освіта були пріоритетом в країні і в суспільстві. Початок 60-х рр. був ознаменований космічними успіхами, «підкоренням» атома, відкриттям структури гена, народженням комп'ютера та іншими досягненнями людства, якими тепер нікого не здивуєш. На радіофаці відкрилися нові романтичні спеціальності – квантова і космічна радіофізика, біофізика і фізика напівпровідників. Конкурс – чотири людини на місце. Ті, що мали трудовий стаж і відслужили в армії йшли поза конкурсом (таких на курсі була приблизно третина). Золоті медалісти (зокрема і я) не мали ніяких привілеїв і складали всі іспити на загальних підставах. Наш курс, на думку викладачів, був дуже сильним і помітним в історії радіофаку. Гордістю факультетів були стіннівки. Вихід нового номера газети – ставав подією! Наш «Сигнал» незмінно ставав переможцем. Його головними художниками були мої друзі-однокурсники – Олексій Костенко (карикатурист) і Анатолій Лагіс (художник-оформлювач). Редколегія газети була улюбленим факультетським клубом, в якому із задоволенням брали участь наші викладачі... Більшість наших випускників працювали за фахом. Ми отримали дуже гарну освіту, яка дозволила бути успішними і в науці, і на виробництві, і у викладанні. Багато однокурсників захистили докторські і кандидатські дисертації, стали провідними фахівцями і керівниками, удостоєні Державних премій України.... Студентське братство було понад усе, ніякого зазнайства і снобізму не було і в помині! Мої найближчі друзі і тепер – це мої студентські однокашники.

Нам пощастило із викладачами: математики – Людмила Вікторівна Дмитрієва, декан – Віктор Матвійович Сєдих, «батько» студентів, заступник декана А.Ф. Кутузов, проф. В. О. Мисюра, блискучий лектор проф. П.В. Бліох… Наша група була дуже сильною. Її «окрасою» був Володя Безродний – єдиний «ленінський стипендіат» на факультеті. Ми з Володимиром Григоровичем товаришуємо й до сьогодні. Після закінчення залишилися працювати в університеті: Олег Тирнов, Світлана Ландарь, Олег Литвиненко, а також Анна Жиронкина, Микола П'ятак, Анатолій Ляховський (нині покійні). Професор Олег Федорович Тирнов беззмінно близько 40 років очолює рідну кафедру космічної радіофізики, працював деканом радіофаку, першим проректором, головою профспілкового комітету. Багато років Анатолій Іванович Ляховський працював вченим секретарем вченої спецради на факультеті…

А запам'яталося найбільше зі студентського життяпраця в міжнародному будівельному загоні «Дружба» в 1967 р… Прекрасні, незабутні, дивовижні роки. Це тема окремої розмови…

– Юрію Моїсійовичу, яку роль у Вашому житті відіграв Університет?

– Я вдячний університету за все, чого досягнув у цьому житті. Моя дружина – випускниця мехмату, наш син пішов стопами мами і з відзнакою закінчив рідний «сімейний» університет. Мої найкращі друзі – випускники радіофаку. … Всі мої кар'єрні досягнення були б неможливими без рідного ХНУ, за що я йому безмежно вдячний!

Розмовляла Карина ЛУНЬОВА.