Мода крізь епохи

ВІД РЕДАКЦІЇ: У Музеї історії університету відбулося відкриття виставки “Студентські образи ХІХ-ХХ ст.: мода, стиль, життя, епоха”. На виставці представлені зразки одягу та інших речей студентів різних епох, карикатури, журнали, а також фотопроект, що відображає стиль студентів різних епох. Виставка діє до середини січня 2020 року. А відкривав виставку показ мод...

Вікторія Юріївна ІВАЩЕНКО, директор Музею історії університету:

— Наша ідея — показати моду, а через моду — стиль життя і епоху, які надихали. Сьогодні понад 40 студентів-моделей в залі. У костюмах дуже багато унікальних речей, майже все, починаючи з 20-х років, оригінальне. Ці речі приносили студенти, викладачі, деякі харків’яни допомагали... Це проект вийшов за межі університету: в нас були і наукові консультанти, і декоратор одягу з дитячого театру, у відтворенні епохи нам допомагала СхідОпера.

КРАСЬКО Ольга, старший науковий співробітник музею:

— Для всіх часів характерний певний образ життя студентів, їхній стиль часто був пов’язаний з тими подіями, що відбувалися навколо. Війна диктувала певний вид одягу, скоріше сказати, в студентів її не було. 60-ті — це свобода, це спроба якось виділити себе з сірої маси. 80-ті — диско, веселощі, нове дихання і мрії про те, що все буде інакшим. 90-ті — соціальні проблеми. Це не просто показ мод, це показ епох, періодів та життя.

А я пропоную помандрувати цією зламаною машиною часу та самим поспілкуватися зі студентами RETRO.

Данило ЗАВИРУХА, другокурсник:

— Я в образі студента початку ХІХ століття між наполеонівськими війнами та повстанням декабристів. Тоді нам ще можна було носити шпаги, вставати в дуелі. А це мій мундир спеціального крою. Я студент рідкісний, бо в той час студентів мало було в університеті, буквально кілька десятків.

Час минає, і ми вже на початку ХХ століття. Про свій образ розповість СУМСЬКА Олена, студентка 2 курсу:

— Мій образ дореволюційної студентки-курсистки, і я відвойовую право навчатися в університеті з чоловіками на рівних.

20-ті роки. Революція внесла свої корективи. Які ж студенти тепер?

Анастасія ПАСЬКО, другокурсниця:

— Мій образ — студентки 20-х років, я представниця заможного класу. Ми з моїми друзями тримаємося осторонь бідняків, десь подалі.

І одразу ми стрибаємо на 30 років вперед. ПАЩЕНКО Екатерина, студентка 3 курсу:

— Я уособлюю дівчину 50-тих років, це післявоєнний період. Сільська, проста, з небагатої сім’ї. Приїхала у місто до своєї тітки, але в мене немає речей, щоб вийти кудись. Тож тітка дає мені свої, і я гуляю містом, дивлюсь, як воно відбудовується.

А далі — 70-ті. Їх представляє ПРОКОПЕНКО Анастасія, студентка 1 курсу:

— Я — весела дівчина, в мене змінюються погляди на світ, скромність відходить на другий план, і хочеться показати свою красу, а не ховати її. Хлопці та дівчата 70-х комунікабельні, відкриті.

Десять років вперед — і ми у 80-х. МІХЕЄВА Олександра, 4 курс:

— Сьогодні я дівчина-веселушка з 80-тих. На відміну від дівчат 70-х з книжечками, яких ви бачили тут, я не піклуюся про навчання, ходжу на дискотеки. У нас усього один кавалер на трьох, але ми всі нафарбовані: сині тіні, яскраві помади, а в голові в мене лише музика — АВВА.

Десятки студентів різних епох сьогодні зустрілися в одній залі. І я, звичайна студентка ХХІ століття, маю змогу поспілкуватися з ними зараз, посміятися. Хіба не диво?

Аня УДНІКОВА.