З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
П’ятниця. Я їду додому після занять. Маршрутка заповнена вщент. Зазвучала мелодія . Пасажир взяв слухавку:
Алло, братан…А далі …. Усі пасажири слухали це «самовираження»…
Останнім часом з’явилась значна кількість сленгів, жаргонів. Це змушує нас серйозно замислитися над проблемою чистоти мови. Вона є ключовою з погляду національної культури. Чому ж носії мов не піклуються про них? Як же пояснити використання ненормативної лексики?
У сучасному суспільстві панівна система морального виховання спрямована на нав’язування людям егоїзму, моральної вседозволеності, лицемірства, гордості, блюзнірства, відсутності ідеалів. Переконатись в тому, що ми знаходимося в моральному запустінні, можна будь-де: в магазині, в кіно, на вулиці. Воно виражається у непристойній поведінці, привселюдному палінні, вживанні спиртних напоїв та ін. За психоаналізом, лихослів'я є видом психологічного захисту. Використання лайки для підлітків є також мотивованим з точки зору психічної розрядки і самостверджування.
А прислухайтеся до мовлення телепередач. Лунає стільки варіацій одного слова, що говорити про літературну мову, норми не доводиться. Негативний вплив на стан мовної культури молоді здійснює і прогресуюче зниження якості друкованої продукції.
… Після випадку в маршрутці, я поцікавилась думками своїх знайомих щодо цього питання. Серед 10 людей, з якими я розмовляла, більшість не любить вживати ненормативну лексику. Щодо людей, які вживають її, хтось ставиться невизначено, а хтось робить зауваження. Дві дівчини висловили думку, що ті, хто вживають ненормативні слова, так звикають до цього, що вже не можуть спілкуватись нормально.
Світлана ШКУРАЙ.
Кльовий чувак. Шмотки. Крута шняга. Жесть. Нові педалі. Прикольна фігня. Ульот. Лол. І навіть «Я тебе лавкі». Прикиньте?
Знаєте, іноді мені здається, що поруч говорять якість іноземці.
«Мова росте елементарно, разом з душею народу» (І.Франко)…Треба соціологічному факультету підкинути ідейку: скласти діаграму зросту нашої мови. Як ви думаєте, до якого боку, правого чи лівого, буде нахил?
Раніше слова створювались з душею. Саме вона, душа, викликала асоціації. Відразу згадується, як Мокій Мазайло у повісті Миколи Куліша пояснював значення слова «бринить»: «сніжок бринить. Це як випаде, а тоді зверху, в повітрі, ледве примітний такий, бринить. Або кажуть- думка бринить… тільки-тільки береться, вона ще неясна- бринить».З чим створюються слова зараз - відповісти важко. Я думаю, з бажанням бути схожим на західних підлітків, створених телебаченням. Ми вживаємо такі слова в погоні за індивідуальністю, не замислюючись, що якраз індивідуальності в цьому ніякої немає. Це як копіювання серіалів за американським зразком. Одне й теж, але різні актори і присутній акцент.
Що ж нам робити?- запитаєте ви. У мене є один варіант... Вживати цікаві українські діалектизми, фразеологізми. Замість «пофіг» - «ні знобить, ні гріє». Замість «мені кранти» - «хоч вовком вий» чи «хоч з мосту та в воду».
Карина ЛИТВИНЕНКО, група ЛЖ-12