П'ятниця, березня 29, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Ювілеї

Момент істини від Надії ХРУСЛОВОЇ

ВІД РЕДАКЦІЇ. Жінка може бути по-справжньому щаслива лише тоді, коли вона реалізує себе, насамперед, як жінка,  як мати, як член соціуму і як професіонал на роботі.  Начальник планово-фінансового відділу Каразінського університету Надія Семенівна ХРУСЛОВА у свій ювілей, і щодня випромінює сонячну, магнетичну енергію! Я ніколи не бачила її не в настрої.

– Надіє Семенівно,   Ваші секрети успіху та  гармонії?

– Усе залежить від людини, від її бажання та любові до того, що вона робить. Все, що я роблю – я люблю, взагалі люблю все. І всіх людей в житті сприймаю з добром та розумінням. Пригадую, як ми класом зустрічали світанок, і раптом класний керівник сказала, гляньте, який величний ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ! Я підняла вгору очі – і мене наче осяяло. Я відчула непереборне бажання тут навчатися. Я вступила на економічний факультет Харківського університету.  З першого разу не вдалося, був дуже великий набір. Наступного року обрала вечірнє відділення, а разом з тим паралельно працювала на  кафедрі прикладної електродинаміки радіофізичного факультету. Волею долі у 1990 році Галина Володимирівна Сердитова, на той час начальник планово-фінансового відділу, а також  її заступник  Калініченко Світлана Іванівна запросили мене працювати до свого відділу, за що я їм безмежно вдячна.  З того часу і почався відлік мого кар’єрного та життєвого зростання в Храмі науки. Хочу сказати, Університет – мій дім, моя доля. Я щаслива людина, адже пропрацювала все життя на одному місці, в рідних  стінах…

–  Як вибудовуєте свій робочий день?

– Звичайний мій робочий день  починається з того, що зранку перевіряю всі нормативні документи у бюджетній сфері, проглядаю законодавчі сайти, інформую колег про зміни.  Намагаюсь планувати за пунктами, але інколи відхожу від намічених  завдань, адже життя вносить свої корективи. Особливо напружений графік на початку навчального року, Також напружений і кінець року, терміни, підбиття підсумків, звіти до Міністерства. Звичайний робочий день полюбляю завершувати в тиші, аби без відволікання перевірити всі свої кроки, продумати термінові задання на завтра. І лише з відчуттям завершеності та наповненості, що день був вдалим, іду додому.

– Яким проектом, результатом пишаєтесь найбільше?

– Понад два роки тому я взялася за серйозний пласт роботи – автоматизацію роботи планово-фінансового відділу і відділу кадрів. Адже те, як ми працювали раніше в Exel-таблицях – потребувало змін. Сьогодні ми працюємо за сучасними «хмарними» технологіями.  Наш планово-фінансовий відділ перший в Україні впровадив цю новітню програму «Автоматизована система управління фінансовими ресурсами», завдяки чому автоматизовано штатний розпис, а також  персонал за кожним структурним підрозділом університету.  Сьогодні я працюю над вдосконаленням цієї програми і консультую інші корпорації по втіленню схожих проектів.

– Про що мрієте?

– Моя мрія проста – здорова вся моя велика родина. Аби була здоровою мама, якій нещодавно виповнилося 80 років, онуки Настя та Даня. Власне, мої онуки – це моє натхнення, світло та щастя. Хай  вони зростають здоровими та  щасливими в мирній країні.

Ліна ТИМАРСЬКА.