Субота, серпня 15, 2020

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Трибуна декана філологічного факультету

З коріння філологічного

Проф. Ю. М. БЕЗХУТРИЙ, декан філологічного факультету:


– Використаю можливість і перерахую кілька прізвищ з книги «Харківський університет і література. Антологія творів випускників, викладачів і студентів» (2019):  Петро Гулак-Артемовський  – декан філологічного факультету, ректор університету, співзасновник нової української літератури. Українські письменники Харківської школи романтиків: Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Михайло Петренко. Відомими діячами також є: Михайло Старицький – один з корифеїв українського театру, історик і письменник Дмитро Яворницький, Борис Грінченко – укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови». Нашим випускниками були й засновники нової літературної школи ХХ століття, й «перші хоробрі», які почали українську літературу на новому етапі. Серед них, наприклад, Андрій Заливчий. Назву письменників «Розстріляного відродження»: Іван Дніпровський, Майк Йогансен. Письменників, які стали популярними в 40-50-х рр.: Наталя Забіла, Олександр Копиленко, Юрій  Шовкопляс, Оксана Іваненко. Письменники 50-60-х рр.: Ігор Муратов, Олександр Ільченко, автор химерного роману з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця». Брати Григорій та Григір Тютюнники закінчили філологічний факультет. Дисидентка Лариса Богораз. Список тих випускників, якими можна пишатися дуже довгий. У книзі ми згадали лише 100 імен, але їх набагато більше.

За час мого деканства було чимало талановитих випускників. Таких, які мали гарні оцінки та ставали прекрасними викладачами. Або ж таких, що відзначалися соціальною активністю і свою подальшу роботу мали в різноманітних органах державної влади. Але я б хотів назвати одного випускника, якого вважаю особливим. Це Володимир Носков, випускник спеціальності «Журналістика», який в силу певних причин позбавлений можливості гарно бачити. Протягом років навчання він робив усе для того, щоб бути успішним студентом. Володимир був активним кореспондентом газети «Харківський університет», співпрацював з багатьма редакціями харківських видань та радіо: «Радіо Ера FM», «Радіо Свобода», «Громадське радіо». Нині працює на «Українське радіо. Харків». У листопаді 2018 року допомагав організувати в університеті XVIІI Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Він навіть піднімався на Говерлу. Тобто це настільки просякнута любов’ю до життя людина, що здатна змінювати все довкола. Такими людьми точно може пишатися університет».

 

Славіст-мовознавець

Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови.

Юрій Шевельов.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Юрій Володимирович ШЕВЕЛЬОВ у 1931 р. закінчив Харківський університет (тоді Педагогічний інститут професійної освіти). Найвагоміші свої дослідження Ю. В. Шевельов присвятив українській мові, її походженню й функціонуванню в різних суспільних умовах і виявах. Про вченого нам розповів проф. В. С. Калашник, який був особисто знайомий із славістом-мовознавцем..


Проф. В. С. КАЛАШНИК: «Як випускник ХНУ Юрій Шевельов є гордістю факультету, адже він вписав україністику в світовий контекст. Автор низки цінних мовознавчих праць, зокрема «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов'янської мови: історична фонологія загальнослов'янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979). Мовознавець-славіст здійснив ретельне дослідження місця української мови в різних країнах. Юрій Шевельов уперше науково схарактеризував фонологічну систему української мови. У світі його сприймали як захисника рідної мови кожного народу, зокрема українського. Хоча він жив у Німеччині з 1944 р., проте ніколи не забував про Україну. Юрій Володимирович займав посаду доцента слов'янської філології Українського вільного університету. Взагалі його запрошували викладати в різні всесвітньовідомі навчальні заклади: лектор російської та української мов у Лундському університеті; працював у Гарвардському та Колумбійському університетах. До речі, вперше ми з ним познайомилися в Харкові. Він відвідував альма-матер вже в роки незалежності України. Юрій Володимирович дуже любив театри, особливо його вражав «Березіль». Професор Шевельов багато розповідав про свої життєві колізії. Виокремлював серед своїх студентів Олеся Гончара.

Наступна наша зустріч відбулася вже в Нью-Йорку. Я заходив до нього в гості, де він подарував мені декілька своїх книг. До речі, його житло знаходилося прямо навпроти Колумбійського університету. І найбільше мене вразило те, що 5 високих стін у його помешканні були заставлені полицями з книг.

Хотілося б ще згадати про Андрія Івановича Даниленка, випускника Каразінського університету, а нині професора кафедри сучасних мов і культур Університету Пейс. Він був біля професора Шевельова до самої кончини останнього. Підтримував словом і, звичайно, став бібліографом та перекладачем мовознавчих праць видатного слов’янознавця. Юрій Шевельов зробив вагомий внесок у розвиток української мови. І хоча його особистість викликає неоднозначні відгуки певних заідеологізованих політиків, проте праці, які він створив, важко переоцінити».