П'ятниця, серпня 14, 2020

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Проф. І.К. Рибалкці - 100 !

Іван Климентійович Рибалка

ВІД РЕДАКЦІЇ: У червні виповнилося 100 років від дня народження доктора історичних наук, професора історії Каразінського університету, ветерана Великої Вітчизняної війни Івана Климентійовича РИБАЛКИ. Понад 60 років свого життя він віддав alma mater, працював чесно і віддано, примножуючи славу рідного університету.


Після смерті матері та розпаду сім’ї одинадцятирічний хлопчик став безпритульним, виховувався у дитячій трудовій колонії ім. Горького (с. Куряж), що на Харківщині. Став студентом Українського комуністичного газетного технікуму. Юнак був жадібним до знань..  1 вересня 1938 р. розпочалася історія Івана Климентійовича на історичному факультеті Харківського університету. Життя налагоджувалося: юнак вивчав улюблену історію, мріяв про щасливе майбутнє. Однак війна внесла свої корективи в життя хлопця і мільйонів інших радянських людей.

Проф. В.В. КАЛІНІЧЕНКО, завідувач кафедри історії України: «Вже 1 серпня 1941 р. І.К. Рибалка став у лави Радянської армії. Спочатку рядовим, а потім сержантом, брав участь у боях з нацистськими загарбниками в 1942 р. на Білгородському напрямку Південно-Західного фронту та на Дону під Воронежем. Він був двічі поранений, став інвалідом. Серед нагород Івана Климентійовича були ордени Слави ІІІ ступеня та Вітчизняної війни ІІІ ступеня, багато медалей».

Іван Климентійович згадував: «Війна очищає й висвітлює людину, в боях в одну мить показує її єство, вартість, совість, честь, порядність або невірність, егоїзм, підлість… У найкритичніші моменти, при щохвилинній загрозі смерті у бійців виявлялися найблагородніші людські якості – вірність своїй землі, стійкість, витривалість, не позірна мужність, справжня товариськість і непідробна солдатська дружба».

Після закінчення навчання, Іван Климентійович у стінах рідного університету  свій шлях кар’єрними сходами розпочав асистентом,  згодом став помічником декана істфаку, головою місцевої профспілки, завідувачем кафедри історії України, проректором університету… У пострадянському просторі Івана Климентійовича знали як відомого ученого, автора близько 200 наукових праць. Науковець поставив і вирішив багато недостатньо або зовсім не вивчених питань історії громадянської війни в Україні. Наприклад, він один з перших у радянській історіософії висвітлив аграрні перетворення в Україні.

Проф. В.В. КАЛІНІЧЕНКО: «На особливу увагу заслуговують останні статті І.К. Рибалки, де він аналізує соціально-класову структуру населення України після  1917 р., показує згубний для українського села процес розселянювання, знищення тоталітарним режимом верстви старанних хліборобів, голодомор 1932–1933 рр., що донедавна були «білими плямами» в українській вітчизняній історіографії».

… У червні на історичному факультеті відбулися наукові читання, присвячені проф. І.К. Рибалці. Івана Климентійовича не стало майже 18 років тому. А він  живе у пам’яті своїх студентів, колег і наступників.

 

К. ТАРАСЕВИЧ