Живий, доки пам’ятають

ВІД РЕДАКЦІЇ. Героям п'єси Моріса Метерлінка «Синій птах» говорили: «Раз вони (Бабуся та Дідусь – Авт.) живуть у вашій пам’яті, отже, не померли». Викладачі кафедри політології й досі згадують історії, пов’язані із Заслуженим професором Каразінського, академіком Української Академії політичних наук, Заслуженим працівником вищої школи, завідувачем кафедри політології, першим проректором (1976-1993 рр.) Миколою Івановичем САЗОНОВИМ. Він пішов у вічність наприкінці 2018 р.

Доц. Ю. М. БІДЕНКО: «Микола Іванович був моїм викладачем  та дипломним керівником, і саме він залучив мене до політології. Микола Іванович під час лекцій ніколи не використовував конспекти, завжди міг навести приклади сьогодення і дуже чітко й тонко розумів політичний процес, залишаючись вірним цінностям націотворення та демократії. Певним чином, саме він надихнув мене на опанування професії та зайняття політологією як наукою. Разом з ним я писала бакалаврську роботу з теоретичного аналізу ідеологічних течій та магістерську - на тему ідеологічних підгрунть глобалізації. Він був критичним керівником - як відносно наукових досліджень магістрантів та аспірантів, так і організації роботи викладацького колективу. Микола Іванович  вилаштував робочий процес так, що все працювало, як годинник. Власним прикладом стимулював до праці. Але при цьому, він завжди відстоював інтереси кафедри та спеціальності на загальноуніверситетському та всеукраїнському рівні. Саме його заслуга, що зі здобуттям незалежності України першим закладом на Сході країни, де готували політологів, став Харківський університет».

А. О. АВКСЕНТЬЄВ: «Микола Іванович викладав нам науковий комунізм на четвертому курсі. Свого часу я написав студентську наукову роботу з наукового комунізму, яка виборола перше місце в СРСР. Після цього Микола Іванович запропонував мені піти до аспірантури, що я і зробив у 1986 році. Найдивовижнішим враженням у мене залишиться те, що Микола Іванович ніколи не стояв за трибуною. Він ходив аудиторією, коли розповідав лекцію, а ми крутили головами та спостерігали за ним з захопленням. З 1990 р., після захисту кандидатської дисертації, я розпочав роботу на кафедрі. Був щиро здивований тому, настільки душевно мене прийняли на новому місці роботи. Добре пам’ятаю, як ми святкували  60-річчя професора на природі. Тримався Микола Іванович з усіма невимушено, без зверхності. До останнього займався спортом. Любив грати у великий теніс на «Унікорті». У 85 років міг ще декілька разів підтягнутися на перекладині. Цінував інтелектуальний гумор і дозволяв над собою пожартувати».

Проф. В. В. РУБАНОВ: «Вперше побачив Миколу Івановича в 1979 році. Спочатку не знав, як він виглядає. Чекав на нього в коридорі. Аж раптом з’явився високий, з гарною статурою чоловік. Усі відразу зашаруділи: «Микола Іванович йде, перший проректор з навчальної роботи, доктор філософських наук, професор!». Однак, він був не лише талановитим організатором навчального процесу в університеті, але й ученим-методологом, одним із засновників першої в Україні кафедри політології. І своїми успіхами кафедра завдячувала  «двом Миколам»: Миколі Івановичу Сазонову та його заступнику з наукової роботи Миколі Федоровичу Ніколаєвському. Це був дійсно творчий тандем. Вони створили потужну науково-методологічну та методичну базу реального функціонування кафедри нового формату, яка видавала «на гора» не лише високоякісних фахівців-політологів, але й відповідну наукову та навчальну продукцію, редактором якої завжди був сам Микола Іванович. Саме під його керівництвом у 1993 р. випустили один з перших в Україні та на території всього пострадянського простору підручник «Основи політології». А підручник 1998 року був нагороджений дипломом на виставці-ярмарці науково-педагогічних ідей  за найкращу роботу серед  ВНЗ м. Харкова. І досі навчаємо за цими підручниками».

Коментарі зібрала Карина БОНДАР.