Понеділок, травня 23, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Нагороди

 

 

Астрономія зі спортивним духом змагання

 

ВІД РЕДАКЦІЇ: Завідувач відділом фізики астероїдів і комет Науково-дослідницького інституту астрономії, професор кафедри астрономії та космічної інформатики, доктор фізико-математичних наук, авторка численних публікацій, багаторазово нагороджена українськими та міжнародними відзнаками Ірина Миколаївна БЕЛЬСЬКА наприкінці минулого року отримала нагороду «Золота Фортуна» до 100-річчя НАН України.

– Що для Вас значить «Золота Фортуна»?

 

– Ця нагорода була для мене несподівана і особливо приємна, тому що на медалі написано «народна шана українським науковцям». Дуже хотілося б, щоб наука була дійсно затребуваною нашим суспільством.

 

З яким настроєм Ви увійшли в науку?

 

– В науці, як і в спорті, мені імпонує підкорення нових вершин. Навчання на фізичному факультеті на спеціальності «астрономія» починається з першого курсу і на своїй базі – всесвітньо відомій астрономічній обсерваторії. Вже з 2-го курсу я почала займатися науковою роботою під керівництвом Дмитра Федоровича ЛУПІШКО. Дмитро Федорович, учень академіка Миколи Павловича БАРАБАШОВА, захистив кандидатську дисертацію з досліджень Марса і вирішив розпочати дослідження поясу астероїдів. Так я опинилася у витоків нового напрямку наукових досліджень, що згодом набув міжнародного визнання.

 

Яка з Ваших наукових перемог найнесподіваніша?

 

Одним з перших астероїдів, який я досліджувала, був астероїд Лютеція. За результатами наземних спостережень було визначено період обертання, форму, склад поверхні та інші характеристики. Через багато років з сотні тисяч інших астероїдів саме астероїд Лютеція було обрано одним з об’єктів космічної місії «Розетта» Європейського космічного агентства. Я працювала в команді, яка обирала астероїди для космічної місії, надрукувала статтю з своєрідним передбаченням про те, що «побачить» космічний апарат при зближенні з Лютецією. Зрештою все підтвердилося.

 

Яким був наймасштабніший астрономічний захід у минулому році?

 

– В світовому масштабі – це ювілейна Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу у Відні, на якій співробітники нашого відділу представили 6 наукових доповідей. А в нашому Інституті астрономії – це, безумовно, міжнародна конференція «Безатмосферні тіла Сонячної системи в епоху космічних досліджень» з нагоди 100-річчя з початку регулярних спостережень Місяця та 40-річчя дослідження астероїдів в Харківській обсерваторії. Конференція зібрала 62-х астрономів з 17-ти країн світу, у тому числі представників всіх найпотужніших космічних держав. Науковий рівень конференції був дуже високим.

 

Над чим зараз працюєте?

 

– Тільки-но закінчила роботу над главою до книги «Поляризація в астрономії: від інфрачервоного до гамма випромінювання», що вийде в видавництві Springer.

 

– Жінка в науці – особлива?

 

Кожна жінка чимось унікальна, особливо жінка-науковець. Минулого року в Україні була започаткована перша національна премії від ЛОРЕАЛЬ-ЮНЕСКО "Для жінок у науці", а мене запросили в журі цього конкурсу. Ми обирали 3-х переможниць із 255-ти кандидаток. Вірте: талановиті, гарні жінки обирають наукові професії і успішно реалізують свої мрії.

 

Надія РУБІНІНА.

 

Проф. Р. В. ВОВК: «Шлях здолає той, хто іде…»

ВІД РЕДАКЦІЇ. Із нагоди 100-річчя заснування НАН України Міжнародною Академією рейтингових технологій і соціології (МАРТІС) Руслана Володимировича  ВОВКА, декана фізичного факультету, нагородили медаллю МАРТІС «Золота фортуна» - «Народна шана українським науковцям 1918 - 2018».

 


 

 

«Шлях подолає той, хто іде» – життєве кредо Руслана Володимировича, Заслуженого професора Каразінського університету. На викладацькій роботі він з 2000 року. Під його керівництвом було модернізовано спеціальні практикуми з вивчення властивостей твердих тіл при низьких температурах, а також створено сучасний фізичний  практикум з курсу «Медична фізика». Співавтор 12 навчальних та методичних посібників (із них 4 – з грифом МОН). Учений створив міжгалузеву лабораторію спільно з товариством Semiconductors lab. (м. Світловодськ) і відкрив низку філіалів КФНТ в академічних інститутах (зокрема, ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна, НВО «Монокристал», ІРЕ імені О. Я. Усикова та ін.). Має понад 370 наукових праць (із них 217 відображено у науково-метричній базі Scopus), має 19 патентів. Індекс Хірша цитування його робіт за системою Scopus складає h = 33. Під науковим керівництвом професора Р. В. Вовка було захищено п’ять кандидатських і одна докторська дисертацій.

– Руслане Володимировичу, що для Вас означає слово «професор»? Якими якостями він має володіти?

– Це людина-енциклопедист, неординарна, ерудована, моральна особистість. Звання «Заслужений професор» - вершина всіх надбань та напрацювань ученого. В університеті 58 осіб мають звання «Заслужений професор». Це велика відповідальність.

– Ви працювали два роки в університеті м. Ексетер (Велика Британія), але повернулися до України. Як гадаєте, чому молодь виїздить за кордон?

– Велику роль відіграє матеріальне забезпечення. Талановиті вчені виїздять, аби віднайти краще життя. Мене англійці запрошували залишитися, але в Україні у мене були літні батьки та моя родина. Повернувся додому і не шкодую.  З 2013 р. - декан фізичного факультету. Це потребує багато часу. Власними науковими дослідженнями доводиться займатися часом і вночі. Молодим вченим ми даємо змогу проявити себе в стінах рідного університету. Завдяки Фонду розвитку і модернізації можна отримати фінансування для нових наукових розробок. У нас уже з’являється нове обладнання. Декілька років тому придбали електронний растровий мікроскоп, на якому працюють співробітники групи доц. Володимира Миколайовича Сухова, начальника науково-дослідної частини. Нещодавно купили японський рентгенівський апарат, сучасні цифрові вольтметри.

— Ваші сини Микола та Святослав також закінчили фізичний факультет. Чи планують вони займатися науковою діяльністю надалі?

— Молодший закінчує навчання на кафедрі астрономії та космічної інформатики, цього року захищатиме диплом. Старший закінчив з червоним дипломом кафедру теоретичної фізики імені академіка І. М. Ліфшиця. Останні два роки він навчався за програмою академічного обміну в Інституті фізики Університету імені Павла Йозефа Шафарика (м. Кошице, Словаччина). Минулого року була укладена «Угода про подвійні дипломи між Університетом П. Й. Шафарика в Кошицях (Словацька Республіка) та ХНУ імені В. Н. Каразіна (Україна)». Понад 20 наших студентів пройшли навчання в Словаччині, а випускник Олександр Онуфрієнко став там начальником гелієвої станції. Маємо постійні плідні контакти з низкою всесвітньо відомих наукових колективів в університетах Кембриджа, Оксфорда, Імперіал-коледжу, університету м. Ексетер (Велика Британія), ННЦ «Демокрітос» м. Афіни (Греція), інституту Макса Планка (Німеччина) та ін. Отримали реєстрацію в ряду провідних класичних університетів Європи (Validation of Kharkiv National University PIC 986260984), де Каразінський один з перших в Україні виборов грант в Міжнародній дослідницькій програмі академічного обміну (IRSES) Горизонт 20-20 в рамках проекту «MaglC» (Grant Agreement number 644348 – MaglC-H2020-MSCA-RISE-2014). Вважаю, що ми перебуваємо у прекрасному місці. Університет – це острівець стабільності в наш буремний час. Каразінський має все від слова «УНІВЕРСИТЕТ», який має глибокий сенс. Коли я навчався, то університет був один, а інші називалися інститутами. Оскільки змінювалося суспільство, то збільшувалася потреба в кількості університетів. Але здебільшого вузькоспеціалізованих. У нашому університеті зібрали всі спеціальності. Наприклад, є факультети, які відповідають за гуманітарний і суспільно-економічний сектор, а інші охоплюють природничі науки, завдяки яким, головним чином, зростає кількість цитувань у світових наукометричних базах даних. Це все у сукупності піднімає наш університет у міжнародних рейтингах.

— А від  кого закладається любов до науки?

— Це багатофакторна річ. Наприклад, Михайло Ломоносов, родом з далекої поморської глибинки, з рибним обозом дійшов до Москви, аби поступити до слов’янсько-греко-латинської академії. Можливо, дійсно жага до науки була закладена у нього в генах.  Є ті, хто всупереч всіляким перепонам важко працюючи підіймаються вгору по щаблям наукового пізнання, іншим щастить опинитися в потрібному місці в потрібний час і зробити велике відкриття. Ще один приклад - Григорій Перельман, вчений-відлюдник, який вирішив одну з найскладніших математичних задач століття і відмовився від усіх нагород. Дуже багато залежить від ВНЗ, в якому формуються особистість і світогляд майбутнього вченого. Вважаю, що саме завдяки Каразінському університету я досяг того, що нині маю.

Карина БОНДАР.