Понеділок, вересня 16, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

HONORIS CAUSA`

Юрій Володимирович ЯНКО: «Людина без мети, як човен без вітрил»…

ВІД РЕДАКЦІЇ. Когорта Почесних докторів Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна цього року, у день відзначення 214-ої річниці відкриття університету, поповнилася двома найшановнішими і найзаслуженішими громадянами України Олександром Владиленовичем  ЯРОСЛАВСЬКИМ і Юрієм Володимировичем ЯНКО. Ми Вам обіцяли зустріч «Із перших вуст» . Сьогодні наш гість директор  і  головний диригент Харківської філармонії, Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Міжнародного конкурсу Вахтанга Жорданія Юрій Володимирович ЯНКО. Маестро зустрів нашого спецкора Юлію БРЕЖНЄВУ  у чудовому приміщенні  нещодавно презентованої Харківської філармонії, єдиної в Україні у такому роді. Зверніть увагу і  на ексклюзив М.В.ГРИГОРЄВОЇ.


НАРОДЖЕНИЙ ДЛЯ МУЗИКИ

Готуючись до зустрічі з Юрієм Володимировичем,  я перечитала багато інформації про його кар`єру і хочу відмітити головні етапи його професійного росту: у 1985 р. закінчив Харківський державний університет мистецтв ім. І.Котляревського. В 1991 р.  – Київську національну музичну академію ім. П.Чайковського за спеціальністю "оперно-симфонічний диригент". З 1991 по 1994 рр. – диригент академічного симфонічного оркестру запорізької обласної філармонії. З 1994 р. – диригент Харківського державного академічного театру опери та балету ім.М.Лисенка (ХАТОБ). Упродовж шести років – диригент Молодіжного симфонічного оркестру при ХАТОБі. З 2001 – художній керівник та головний диригент симфонічного оркестру Харківської обласної філармонії.

…Неймовірна людина! Мене особливо вразила гостинність Юрія Володимировича! Коли увійшла до кабінету, мене зустрів господар з чарівною посмішкою. Наше інтерв’ю проходило у  затишній атмосфері: сонячний кабінет, нагороди на робочому столі, книжкові шафи з цікавими книгами, аж ось та сама розкішна мантія, яка вказує, що окрім музики тут панує любов до університету, освіти, ерудиції… Тут поєднання класики, смаку, гармонії.

Диригент, директор Харківської обласної філармонії Юрій Янко отримав звання Doctor Honoris Causa (почесний доктор) Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна 29 січня 2019 року.

Музикант народився у Харкові 16 жовтня 1961 р. З раннього дитинства відчував поклик до творчості, музики, мистецтв, краси. На моє запитання: «Коли ви відчули, що народжені для музики» митець відповів, що ще у 4-ому класі зрозумів, що хоче бути диригентом і пов’язати життя з культурою. Безперечно, на смаки майбутнього діяча вплинула родина. Батько грав на акордеоні, дідусь співав у церковному хорі, а сестричка закінчила музичну школу. Мрія юності здійснилася у 2004 р, Юрій Янко став директором філармонії та відомим музикантом. Сьогодні талановитий диригент знаний не лише в Україні, але й у всьому світі: Нідерланди, Єгипет, Іспанія, Італія, Німеччина, Південна Корея, Росія, США, Франція та Швейцарія. Та оркестр Юрія Володимировича не обходить і Харківську область! Чарівною диригентською паличкою наш герой здійснив мрію рідного міста. Фантастична філармонія з найпередовішими залами, акустикою віднині прикрашає Харків! Реконструкція тривала понад 13 років, і саме завдяки організаторським здібностям Ю. В. Янка храм мистецтв був не просто реконструйований, а відреставрований за останніми вимогами!

Сьогодні Харківська філармонія – це один із найкращих і найсучасніших філармонічних комплексів в Україні. До нього входять три функціональних зали: велика  на 777 місць, камерна та органна, розраховані на  1500 глядачів. Уся геометрія залу сприяє звуку. Тут справжній дубовий паркет, м`які, дерев’яні крісла –  все зроблено для того, щоб це звучало. І головне акустичне досягнення — це мушля. Ми єдині, хто має такий скарб в Україні!


Юрій ЯНКО: «НЕСТИ МИСТЕЦТВО В ЛЮДИ»

На запитання про філармонію,  Юрій Володимирович зворушливо відповів: «Я щасливий, що нам вдалося відбудувати осередок культури міста! Пишаюся результатом! Сьогодні – це  мій другий дім!»

Юрію Володимировичу, що Вас мотивує на щоденну працю?

– Передусім, як справжній чоловік, я повинен виконувати усі свої професійні обов`язки. Але завжди є пріоритети. Можна не давати концертні програми Слобожанщиною, не займатися реконструкцією філармонії – усе залежить від мого вибору. Усвідомлюю, що маю місію: нести мистецтво в люди. Чи бувають такі моменти, коли я нічого не хочу?… Ні! Такого зі мною не трапляється! Я завжди чогось прагнув, хотів, досягав. Якщо є ціль, і ти сам для себе розумієш, що твоя справа справедлива, то у такому випадку тебе нічого не зможе зупинити. Коли ти віддаєш, то впевнено рухаєшся вперед. Як кажуть: «Бажання – 1000 можливостей, а небажання ­– 1000 причин». Перше моє бажання: довести самому собі, що я чогось вартий. Мені дуже цікаво побудувати систему маркетингу, аби зали філармонії завжди були заповнені глядачами, вирішити проблему стосовно класичної музики, намагатися долучати все більше молоді до музичних витворів. Повинна бути ціль. Береш чистий аркуш паперу і пишеш: «Ціль». Далі доповнюєш свою мету суміжними аспектами: що тобі потрібно для того, щоб досягти цілі, хто може допомогти у її здійсненні.  Для будування  плану  мені знадобився час. Я перечитав дуже багато мотиваційних книг, наприклад: «Стратегія Голубого Океану». Я розумів, що якщо мені потрібно отримувати від філармонії два мільйони, а на даному етапі у нас усього один, то вимкнувши світло усюди, я не досягну поставленої мети. Далі почав розмірковувати, який саме вихід можна знайти. Вихід один – збільшити кількість глядачів у залі. Що потрібно зробити для цього? Потрібні солісти, нова програма, брендинг – далі все  поєднуємо, і у кінцевому результаті мета стає дійсністю. Адже людина без цілі, як човен без вітрил, куди вітер – туди вона. Потрібно жити з мрією у серці, з чіткою метою і  у такому випадку успіх гарантовано!

Пригадайте свої студентські роки, чи відрізнявся вчорашній  студент від сьогоднішнього?

– Пригадую, що колись, у свої молоді роки, я повинен був зайняти клас в консерваторії  о шостій ранку для того, щоб позайматися до 11-ї вечора. Сьогодні, приїжджаючи туди, я бачу таку картину: в жодному вікні не горить світло! Про що це говорить? А це говорить про те, що сучасні музиканти не ставляться до творчості серйозно. Звичайно, що раніше до культури ставилися по-іншому, з повагою. Якось у Франції я спостерігав за молоддю: на стінах різноманітні шедеври художнього мистецтва:  Гойя, Дієго Веласкеса, але ось що шокує – усі  «сидять у гаджетах»! Замість того, щоб милуватися Венерою, Мона Лізою, слухати класичну музику, читати класичну літературу, молодь витрачає свій час на непотріб. Вважаю, що одна з причин – це направленість ЗМІ на розважальну функцію, а не на культурну і пізнавальну.

Що для Вас означає Honoris сausa? Чи пишаєтеся ви цим званням?

Як же не пишатися таким високим званням, такою плеядою геніїв, які входять до списку Honoris сausa Каразінського:  Лев Толстой, Франко, Платон, Гёте. Бути серед цих прізвищ – це найвища нагорода! Хочу доповнити стосовно Каразінського університету! Це просто велич! Найстаріший університет, з 215-ю історією, традиціями, надбаннями, найзаслуженіший авторитетний за світовими стандартами, найперспективніший університет України! До речі, я давав концерти у стінах класичного університету, зокрема на історичному факультеті! Дуже шкода, що Харків мало пам`ятає своїх Нобелівських Лауреатів! Ми не знаємо той факт, що маємо двох володарів Оскара, безцінного художника І. Рєпіна! Чому ж не дати вулиці назву на честь цього митця?! Де проспект Сковороди? А як мало місто шанує великого просвітника Василя Каразіна, завдяки якому народився та процвітав університет та Харків! Вірю, що ми відродимо та збережемо нашу славу!

 

Юлія БРЕЖНЄВА.