Четвер, листопада 14, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Контроль якості освіти

ЧИ ХВОРІВ УНІВЕРСИТЕТ НА ПЛАГІАТ?

ВІД РЕДАКЦІЇ. Весна. Позаду зимові іспити, перевірки, хвилювання, мікстури… Чи хворів наш університет на  «плагіат», чи вдалося виробити імунітет до цієї розповсюдженої «хвороби»? Про підсумки контролю якості написання текстів дипломних та наукових робіт в університеті поговоримо з  директором  Центру менеджменту якості та моніторингу освітнього процесу Управління якості освіти доц. С. В. ЄЛЬЦОВИМ.

ЦІКАВО ЗНАТИ. Плагіат (від лат. рlаgiо – викра¬даю) –  оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Сергію Віталійовичу, чи розуміють студенти,  що вони «крадуть» тексти?

За усіх каразінців говорити не можу, скажу лише за тих студентів, з якими я знайомий особисто, адже крім роботи у складі Управлінні якості освіти, я проводжу заняття на хімічному факультеті. Позаяк часто спостерігаю таку картину, коли студенти дійсно і не знають іншого шляху написання курсових робіт, меншою мірою дипломних, як знайти певний електронний ресурс, звідти скопіювати частину тексту та вставити його у свою роботу без посилання на автора, видаючи це за своє. Тобто, вони плагіатять, бо інакше не вміють. Досвідчений педагог, який добре знає можливості своїх вихованців, може легко виявити такий метод написання робіт, та вказати на цей недолік, змушуючи доопрацювати сумнівний текст. Якщо студент все ж таки хоч трохи «попотіє» над ним, дещо перефразує, дещо перепише, то це вже буде певним результатом, бо вимагає від нього розумової роботи. Отже, ставлення викладача до плагіа¬ту – це дуже важливий виховний момент. Варто нагадувати студентам, що всі друковані публікації захищені законами про авторське право, що вимоги з дотримання академічної доброчесності стосуються й використання текстів, що наявні у вільному доступі в інтернеті, пояснювати студентові, що крадений текст – це хибний шлях до успіху.

З якого відсотка збігів можна вважати, що текст містить плагіат? Чи передбачені у відношенні до студента певні санкції у цьому разі?

Слід зазначити,  що ні курсова, ні дипломна робота не претендує на те, щоби бути на 100 % оригінальною. Ніхто не вимагає від студента писати як професор.  Передусім, наша мета –  навчати студента творчо мислити, а вже потім, за необхідності вказувати йому на неякісне виконання роботи. В Університеті розроблений «Порядок проведення перевірки наукових праць, навчальних видань та дипломних робіт (проектів) працівників та здобувачів вищої освіти на наявність запозичень з інших документів», який встановлює певні критерії, які використовуються при аналізі робіт на наявність плагіату. І до студентських робіт вимог найменше: задовільною можна вважати дипломну роботу, яка у цілому містить більше ніж 50% оригінального тексту. Щодо наукових публікацій, статей, дисертацій, то у відповідності до «Порядку…» для них допустимою є наявність збігу лише 20 % тексту роботи з іншими документами. Крім формальних вимог, які визначають, що певний відсоток тексту роботи може бути подібним до текстів інших документів ми керуємося уявленням, що така ситуація є зовсім неприпустимою в оригінальних ствердженнях, які формулюються у підсумках або висновках роботи. Якщо для роботи студента встановлено високий рівень подібності, то за це його з університету одразу ганебно не відраховують. Йому дається 5 діб на доопрацювання та виправлення роботи. Тим не менш, якщо є докази, що робота майже повністю вкрадена, і збігається понад 90 % з тією що в Інтернеті, такому студенту кажемо «До побачення, до наступного навчального року». Відтак, на невеликі фрагменти плагіату, реагуємо лояльно, але якщо текст роботи практично цілковито «здертий з Інтернету» – на цьому ставимо крапку. Прояви відвертого наукового шахрайства у академічній спільноті є неприпустимими. Діємо не з метою покарати, а з метою прищепити любов до розумової  роботи.

Як працюють механізми виявлення та запобігання плагіату в університеті?

У нашому університеті використовуються дві системи виявлення плагіату. Для перевірки дипломних і дисертаційних робіт, а також навчально-методичних праць використовуємо польську антиплагіатну інтернет-систему Strikeplagiarism.com. Для перевірки статей, які подані до друку у наукових періодичних виданнях університету, використовуємо систему Unicheck.com. Під час перевірки наші оператори загружають роботу на сервер системи, і там, власне, й відбувається перевірка тексту на подібність, приблизно через день ми отримуємо звіт подібності, який містить характеристики роботи, які визначають рівень схожості роботи до текстів, що розміщені в інтернеті та власних базах даних системи. Також у звіті подібності міститься інформація про джерела, до яких було виявлено подібність тексту роботи, що дає можливість встановити, чи дійсно у роботі наявний плагіат, чи ні. Спочатку перевірки на плагіат виконували лише ми, співробітники Центру менеджменту якості та моніторингу освітнього процесу Управління якості освіти. Потім усі повноваження над контролем та виявленням подібності  ми передали на кафедри. Адже у цій роботі експертна складова є обов’язковою. Однак у підсумку результати всіх перевірок все одно контролюються у нашому Центрі.

Сергію Віталійовичу, Ваші підсумки контролю, які факультети сильніше «хворіли на плагіат», і чому так сталося?

Констатую, що університет минулого року подолав  усі  ймовірні вогники, так званої  хвороби плагіат. Протягом 2018 року у підсумку було перевірено на унікальність понад дві з половиною тисячі дипломних робіт, близько сотні дисертацій, кілька десятків монографій, навчальних посібників та велика кількість статей для наукових журналів. Як зазначають працівники компанії Strikeplagiarism.com, Харківський університет є найбільшим їх замовником у Східній Європі. Проте, варто нагадати читачам, що це коштує чималих грошей. Тому не все так швидко. Щодо вияву плагіату на факультетах – дуже важко підбити одну межу. Тому ми їх умовно розділили на гуманітарні та природничі. На гуманітарному профілі допустимий відсоток подібності, очевидно, більший, ніж на природничих спеціальностях.  Це пов’язано з особливостями робіт за цими спеціальностями,  наприклад, студентам юридичного факультету необхідно цитувати великі шматки нормативних текстів та законів, студентам-філологам – наводити цитати із аналізованих художніх творів і т.п. Показово, що за формальними ознаками, найбільшу кількість робіт, які були направлені на доопрацювання, виявлено на таких факультетах: юридичному, іноземних мов, соціологічному, МЕВ та ТБ, а також у Каразінській школі бізнесу. Але майже всі ці студенти впоралися з усуненням виявлених недоліків, і, наразі,  все було в нормі.

На останок, хочеться звернутися до студентів думкою одного  американського письменника – «Копіювання з одного джерела – це плагіат, копіювання з двох джерел – дослідження!». Творіть, досліджуйте, навчайтеся – це набагато краще, цікавіше, продуктивніше, аніж красти УСПІХ у самого себе!

Ліна ТИМАРСЬКА.